Постанова
Іменем України
25 березня 2019 року
м. Київ
справа № 629/1170/17
провадження № 61-11215св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Кузнєцова В. О.,
учасники справи :
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Наірі",
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 26 листопада 2017 року у складі судді Дегтярчук М. О. та постанову Апеляційного суду Харківської області від 26 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Кругової С. С., Колтунової А. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У квітні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Наірі" (далі - ТОВ "Агрофірма "Наірі", Товариство) про визнання неправомірності дій відповідача та чинності норми договору, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки площею 8,9525 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Надеждівської сільської ради Лозівського району Харківської області. 01 лютого 2007 року між нею та Дочірнім підприємством "Наірі" Приватного малого підприємства "Апер" (далі - ДП "Наірі"), правонаступником якого є ТОВ "Агрофірма "Наірі", було укладено договір оренди землі (далі - Договір), за яким вона передала у платне користування відповідачу належну їй земельну ділянку строком на 25 років (пункт 7 Договору). За взаємною згодою сторін на початку 2013 року пункт 7 Договору було доповнено пунктом 7.1 наступного змісту: "При проходженні 6 років, тобто починаючи з 01 січня 2013 року орендодавець має право розірвати договір в односторонньому порядку. В цьому випадку орендодавець повинен не пізніше ніж за один рік повідомити письмово орендаря про намір розірвання договору. Дане доповнення є невідʼємною частиною договору та має для сторін однакову юридичну силу". 12 січня 2017 року вона надіслала відповідачу письмове повідомлення про намір розірвати Договір, однак отримала відмову, мотивовану тим, що згідно з пунктом 37 Договору його розірвання в односторонньому порядку не допускається. Враховуючи викладене, ОСОБА_4 просила визнати дії ТОВ "Агрофірма "Наірі" щодо невизнання умов вищевказаного пункту 7.1 Договору неправомірними та визнати чинною норму Договору, визначену цим пунктом.
Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 26 листопада 2017 року в задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позивачем не доведено існування правочину в частині доповнення до Договору від 01 лютого 2007 року, укладеного між ОСОБА_4 та ТОВ "Агрофірма "Наірі". Вказана додаткова угода відсутня в архіві Товариства та не зареєстрована у встановленому законом порядку.
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 26 грудня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 залишено без задоволення. Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 24 листопада 2017 року залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У лютому 2018 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 24 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 26 грудня 2017 року, а справу направити на новий розгляд за встановленою підсудністю.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не дали належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та дійшли помилкового висновку про необхідність державної реєстрації доповнення до Договору, яке сторонами було укладено в січні 2013 року.
У квітні 2018 року ТОВ "Агрофірма "Наірі" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку. Доповнення до Договору є вчиненими з моменту їх державної реєстрації. Крім цього, державним реєстратором було відмовлено позивачу у реєстрації вказаного доповнення у звʼязку з відсутністю у ньому відомостей щодо орендодавця та земельної ділянки, а також - неможливості встановити приналежність додаткової угоди до Договору.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 21 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
10 квітня 2018 року справа № 629/1170/17 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 210 ЦК України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Згідно з частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Спеціальним законом, яким регулюються відносини, повʼязані з орендою землі, є Закон України "Про оренду землі" (далі - Закон № 161-XIV).
Відповідно до статті 13 Закону № 161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобовʼязаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобовʼязаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Судами встановлено, що ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 8,9525 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Надеждівської сільської ради Лозівського району Харківської області, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1.