Постанова
Іменем України
25 березня 2019 року
м. Київ
справа № 381/3641/15-ц
провадження № 61-18519св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 січня 2016 року у складі судді Ковалевської Л. М. та рішення Апеляційного суду Київської області від 21 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Верланова С. М., Савченка С. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 15 вересня 2012 року він надав відповідачу автомобіль "Mercedes-Benz Vito 110 CDI", 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 13 380 доларів США. Зазначена обставина підтверджується власноруч складеною та підписаною ОСОБА_5 розпискою від 15 вересня 2012 року, за якою ОСОБА_5 зобовʼязався повернути йому вказану суму грошових коштів частинами, а саме 6 000 доларів США - до 30 грудня 2012 року, а 7 380 доларів США - до вересня 2013 року. Однак відповідач не виконав взятих на себе зобовʼязань. Враховуючи викладене, ОСОБА_4 просив стягнути з ОСОБА_5 на свою користь суму боргу в розмірі 288 472 грн.
Заочним рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 січня 2016 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 суму боргу в розмірі 288 472 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що між сторонами було укладено договір позики, умови якого відповідачем не виконані, у звʼязку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 21 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено. Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 січня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що місцевий суд дійшов помилкового висновку про застосування до спірних правовідносин положень статей 1047-1049 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що призвело до неправильного вирішення спору. Між сторонами фактично було укладено договір купівлі-продажу автомобіля, не оформлений належним чином, а тому спірні правовідносини регулюються положеннями глави 54 ЦК України. ОСОБА_5 не навів правових підстав позову та не надав належних та допустимих доказів на його обґрунтування.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У січні 2017 року ОСОБА_5 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 січня 2016 року та рішення Апеляційного суду Київської області від 21 грудня 2016 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_5 мотивована тим, що він вказував на порушення відповідачем зобовʼязання з повернення грошових коштів за отриманий автомобіль. Тому місцевий суд помилково застосував норми матеріального права, які регулюють правовідносини, що виникають з договору позики. Натомість суд апеляційної інстанції не зробив висновку щодо задоволення або відмови в задоволенні позову з підстав, зазначених в позовній заяві.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
03 травня 2018 року справу № 381/3641/15-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами встановлено, що 15 вересня 2012 року на договірних основах ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_4 автомобіль "Mercedes-Benz Vito 110 CDI", 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 13 380 доларів США та зобовʼязався повернути позивачу вказану суму грошових коштів, зокрема: 6 000 доларів США - до 30 грудня 2012 року, а 7 380 доларів США - до вересня 2013 року, що підтверджується власноруч складеною та підписаною ОСОБА_5 розпискою.
Відповідно до частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, зобовʼязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовʼязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовʼязку.