Постанова
Іменем України
25 березня 2019 року
м. Київ
справа № 642/5234/16-ц
провадження № 61-20544св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідачі: Державна казначейська служба України, Прокуратура Харківської області,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 13 травня 2017 року у складі судді Гримайло А. М. та рішення Апеляційного суду Харківської області від 30 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Колтунової А. І., Кругової С. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У серпні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, до Державної казначейської служби України, Прокуратури Харківської області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, посилаючись на те, що 26 квітня 2004 року Прокуратурою Харківської області відносно нього було порушено кримінальну справу № 17040107 за частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України (далі - КК України). Постановою старшого слідчого прокуратури Московського району міста Харкова Лутай В. В. від 26 квітня 2004 року він як обвинувачений був відсторонений від посади інспектора батальйону дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (далі - БДПС ДАІ ХМУ ГУМВС України в Харківській області) на час проведення досудового слідства та розгляду кримінальної справи в суді. 31 березня 2009 року Московським районним судом міста Харкова вказана постанова слідчого скасована у звʼязку з відсутністю в його діях складу злочину. Внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності та відсторонення від посади йому було завдано моральної шкоди, яка полягає у його душевних стражданнях, погіршенні нормальних життєвих звʼязків та сімейних стосунків, втрати заробітку і неможливості нормального забезпечення трьох малолітніх дітей, одна з яких є інвалідом з дитинства та прикута до ліжка.Враховуючи викладене, ОСОБА_4 просив стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на свою користь 1 000 000 грн на відшкодування моральної шкоди, а також стягнути з Прокуратури Харківської області та Державної казначейської служби України - 5 000 грн витрат на правову допомогу.
Рішенням Ленінського районного суду міста Харкова від 13 травня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 77 013,33 грн на відшкодування моральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що у ОСОБА_4 виникло право на відшкодування моральної шкоди на підставі статті 1176 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та положень Закону України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" (далі - Закон № 266/94-ВР) Розмір відшкодування необхідно визначити, виходячи з розрахункової величини мінімальної заробітної плати в сумі 1 600 грн за кожен місяць незаконного перебування під слідством. Позивачем не надано належних та допустимих доказів понесення ним витрат на правову допомогу.
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 30 серпня 2017 року апеляційні скарги Державної казначейської служби України та Прокуратури Харківської області відхилено, а апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задоволено частково. Рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 13 травня 2017 року змінено в частині способу захисту порушеного права позивача. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_4 77 013,33 грн на відшкодування моральної шкоди. В решті рішення місцевого суду залишено без змін.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що правильно визначивши розмір та підстави відшкодування моральної шкоди, місцевий суд помилково зазначив про стягнення коштів з Державного бюджету України.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У вересні 2017 року Державна казначейська служба України подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 13 травня 2017 року та рішення Апеляційного суду Харківської області від 30 серпня 2017 року і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем не надано доказів на підтвердження завдання йому моральної шкоди неправомірними діями органів досудового слідства, прокуратури та Казначейства. Відповідачем у такій категорії справ має бути держава Україна, а прокуратура та казначейська служба - співвідповідачами або третіми особами.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
24 квітня 2018 року справу № 642/5234/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Судами встановлено, що постановою слідчого прокуратури Московського району міста Харкова від 25 квітня 2005 року про перекваліфікацію підстав порушення кримінальної справи № 17040107 з частини першої статті 122 КК України (умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження) на частину другу статті 365 КК України (перевищення влади або службових повноважень) співробітникам БДПС ДАІ ХМУ ГУМВС України в Харківській області -старшині міліції ОСОБА_4 та старшому сержанту міліції ОСОБА_6 було висунуто обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 365 КК України.
Позивачу було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.
26 квітня 2005 року Прокуратурою Харківської області порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_4 за частиною першою статті 366 КК України (службове підроблення).
Постановою старшого слідчого прокуратури Московського району міста Харкова Лутай В. В. від 26 квітня 2005 року ОСОБА_4 як обвинувачений був відсторонений від посади інспектора БДПС ДАІ ХМУ ГУМВС України в Харківській області на час проведення досудового слідства та розгляду кримінальної справи в суді.
Постановою Московського районного суду міста Харкова від 31 березня 2009 року скарга ОСОБА_4 та ОСОБА_6 про скасування постанов про порушення кримінальної справи та перекваліфікації підстав її порушення була задоволена. Постанову помічника прокурора міста Харкова від 27 квітня 2004 року про порушення кримінальної справи № 17040107 за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 122 КК України, скасовано. В порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_7 щодо спричинення йому тілесних ушкоджень середньої тяжкості відмовлено у звʼязку з відсутністю події злочину, передбаченого частиною першою статті 122 КК України. Постанову слідчого прокуратури Московського району міста Харкова про перекваліфікацію підстав порушення кримінальної справи № 17040107 з частини першої статті 122 КК України на частину другу статті 365 КК України від 25 квітня 2005 року скасовано. В порушенні кримінальної справи відносно співробітників міліції ОСОБА_8 та ОСОБА_6 за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 365 КК України, відмовлено у звʼязку з відсутністю події злочину. Постанову старшого слідчого прокуратури Московського району міста Харкова від 26 квітня 2005 року про порушення кримінальної справи відносно старшини міліції ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 366 КК України, скасовано. В порушенні вказаної кримінальної справи відмовлено у звʼязку з відсутністю події злочину.
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 29 квітня 2009 року закрито провадження за апеляційною скаргою прокурора Московського району міста Харкова на постанову Московського районного суду міста Харкова від 31 березня 2009 року.
Таким чином, позивач перебував під слідством 48 місяців 4 дні.