Постанова
Іменем України
25 березня 2019 року
м. Київ
справа № 462/3542/16-ц
провадження № 61-7677св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4, від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_5,
відповідачі: ОСОБА_6, Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський банк розвитку", Головне територіальне управління юстиції у Львівській області, Виконавчий комітет Львівської міської ради,
третя особа - ОСОБА_7,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 14 вересня 2017 року у складі судді Бойко С. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У червні 2016 року ОСОБА_4, від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_5,звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" (далі - ПАТ "ВБР"), Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Виконавчого комітету Львівської міської ради, третя особа - ОСОБА_7, про скасування рішення про державну реєстрацію речових прав, визнання недійсним договору іпотеки, та з урахуванням уточнених позовних вимог просила: визнати недійсним договір іпотеки від 31 травня 2012 року № ZXR019521.39688.002, укладений між ПАТ "ВБР" та ОСОБА_6, предметом якого є квартира АДРЕСА_1; виключити запис про вказане нерухоме майно з реєстру іпотек та реєстру заборон відчуження; скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру від 13 вересня 2012 року.
Заочним рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 05 жовтня 2016 року у складі судді Кирилюка А. І. позов задоволено. Визнано недійсним договір іпотеки від 31 травня 2012 року № ZXR019521.39688.002, укладений між ПАТ "ВБР" та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Мухою М. Т., предметом якого є квартира АДРЕСА_1. Виключено з реєстру іпотек та реєстру заборон відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передане в іпотеку за договором від 31 травня 2012 року № ZXR019521.39688.002, укладеним між ПАТ "ВБР" та ОСОБА_6 Скасовано рішення про державну реєстрацію права власності від 13 вересня 2012 року на підставі договору купівлі-продажу квартири від 31 травня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Мухою М. Т. за реєстраційним номером 1331.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, у серпні 2017 року ПАТ "ВБР" подало апеляційну скаргу.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 14 вересня 2017 року відмовлено у прийнятті апеляційної скарги ПАТ "ВБР" на заочне рішення Залізничного районного суду міста Львова від 05 жовтня 2016 року.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що процесуальним законом визначено спеціальний порядок перегляду заочного рішення, який проводиться судом, що ухвалив заочне рішення, і лише за письмовою заявою відповідача. Оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення. Отже, відповідач, який бажає оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку, повинен дотриматися процедури перегляду заочного рішення в суді першої інстанції.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У жовтні 2017 року ПАТ "ВБР" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просило скасувати ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 14 вересня 2017 року, посилаючись на порушення цим судом норм процесуального права, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Касаційна скарга ПАТ "ВБР" мотивована тим, що при постановленні оскаржуваної ухвали апеляційним судом не було взято до уваги те, що 23 жовтня 2016 року інший відповідач у справі - ОСОБА_6 зверталася до місцевого суду із заявою про перегляд заочного рішення, яку було залишено без задоволення. Норми процесуального права не передбачають обовʼязку подання вказаної заяви кожним з відповідачів з метою подальшого оскарження заочного рішення в апеляційному порядку.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
09 лютого 2018 року матеріали касаційного провадження Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою Верховного суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 01 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
15 березня 2018 року справа № 462/3542/16-ц надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.