Постанова
Іменем України
11 березня 2019 року
м. Київ
справа № 282/1211/16
провадження № 61-33108 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Усика Г. І. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Олійник А. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4
відповідачі - Приватне підприємство "Арофірма "Гізівщина"
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Житомирської області від 04 вересня 2017року у складі суддів: Гансецької І. А., Григорусь Н. Й., Талько О. Б.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства "Агрофірма "Гізівщина" (далі - ПП "Агрофірма "Гізівщина") про визнання недійсною додаткової угоди про внесення змін та доповнень до договору оренди землі.
,
На обгрунтування позовних вимог зазначав, що йому на праві власності
належить земельна ділянка площею 2,4850 га для ведення товарного cільськогосподарського виробництва, що розташована на території Гізівщинської сільської ради Любарського району Житомирської області.
22 вересня 2010 року між ним та ПП "Агрофірма "Гізівщина" укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки на 5 років. Протягом дії договірних відносин відповідач не виконував належним чином зобовʼязань зі сплати орендної плати, а тому він не мав наміру у подальшому продовжувати договірні відносини з орендарем. ПП "Агрофірма "Гізівщина"у встановленому законом порядку не повідомляло його про намір скористатися своїм переважним правом на поновлення дії договору оренди.
12 липня 2016 року він уклав договір оренди з Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Любар", за умовами якого передав орендарю у користування належну йому земельну ділянку, однак під час здійснення державної реєстрації цього договору, йому стало відомо, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вже міститься реєстрація речового права на належну йому на праві власності земельну ділянку, яку здійснено на підставі договору оренди землі від 22 вересня 2010 року, укладеного між ним та ПП "Агрофірма "Гізівщина" та додаткової угоди від 04 липня 2016 року, яка нібито укладена між ним та підприємством.
Посилаючись на те, що він не укладав з відповідачем додаткової угоди
від 04 липня 2016 року про внесення змін та доповнень до договору оренди земельної ділянки від 22 вересня 2010 року, просив визнати її недійсною.
Короткий зміст рішення суду першої істанції
Рішенням Любарського районного суду Житомирської області від 01 серпня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено.
Визнано недійсною додаткову угоду від 04 липня 2016 року про внесення змін та доповнень до договору оренди землі від 22 вересня 2010 року, укладену між ОСОБА_4 та ПП "Агрофірма "Гізівщина", зареєстровану державним реєстратором відділу економічного розвитку і торгівлі Любарської районної державної адміністрації Житомирської області 11 липня 2016 року.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з відсутності волевиявлення позивача на укладення оспорюваного правочину, оскільки ОСОБА_4 додаткова не підписував додаткову угоду до договору оренди землі від 04 липня 2016 року, що підтверджується висновком експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 23 травня 2017 року, а відтак наявні підстави для визнання її недійсною.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 04 вересня 2017 року апеляційну скаргу ПП "Агрофірма "Гізівщина" задоволено, рішення Любарського районного суду Житомирської області від 01 серпня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване помилковістю висновків суду першої інстанції про неналежність ОСОБА_5 підпису, виконаного у графі "орендодавець" у примірнику додаткової угоди від 04 липня 2016 року, на підставі якої була проведена реєстрації договору оренди та знаходиться у відділі економічного розвитку і торгівлі Любарської державної адміністрації Житомирської області, оскільки згідно з висновку експерта від 23 травня 2017 року питання про належність підпису ОСОБА_4, що міститься у вказаного екземплярі, не вирішувалося у звʼязку з непридатною для дослідження інформацією. При цьому, підпис від імені позивача у примірнику додаткової угоди від 04 липня
2016 року, що була надана відповідачем, виконано саме ОСОБА_4, що свідчить про наявність його волевиявлення на укладення оспорюваного правочину.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у січні 2017 року, ОСОБА_4 просив скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що екземпляр оспорюваної угоди, яку було надано відповідачем під час розгляду справи, ним було підписано у грудні
2016 року, тобто після предʼявлення зазначеного позову до суду, тоді як екземпляр додаткової угоди, наданої державному реєстратору для реєстрації речового права, не містить його підпису. Однак у порушення норм процесуального законодавства суд дослідив інший примірник угоди, а не той, що він оскаржував та не надав оцінки його доводам про те, що надану відповідачем додаткову угоду він підписав внаслідок введення його в оману та під час його хвороби. Крім того, апеляційний суд спотворив висновки експертизи та дійшов помилкового висновку про незаконність та необгрунтованість рішення суду першої інстанції.
Короткий зміст доводів інших учасників справи
У жовтні 2017 року до суду касаційної інстанції надійшов відзив (заперечення)
ПП "Агрофірма "Гізівщина", у якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення апеляційного суду - залишити без змін.
Відзив мотивовано посиланням на безпідставність доводів касаційної скарги про те, що суд змінив предмет розгляду та не досліджував примірник договору, який ОСОБА_4 не оспорював, оскільки додаткова угода була підписана у трьох екземплярах, кожен з яких має однакову юридичну силу. Заявник не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що оспорювану додаткову угоду було підписано у грудні 2016 року в період перебування його у хворобливому стані, а тому необгрунтованими є доводи позивача про відсутність його волевиявлення на укладення цієї угоди.
Рух справи в суд касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано справую.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року
№ 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
01 червня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, ЦПК України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.