ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2019 року
м. Київ
справа № 643/12047/16-ц
провадження № 61-27848св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Кузнєцова В. О., СтрільчукаВ. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідачі: Державне підприємство "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості", Харківська філія Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості",
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості", поданою його представником Козловцем Леонідом Олексійовичем, на рішення Московського районного суду м. Харкова від 21 липня 2017 року, ухвалене у складі судді Довготько Т. М., та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 18 жовтня 2017 року, постановлену колегією у складі суддів: Овсяннікової А. І., Коваленко І. П., Сащенка І. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернувся з позовом, уточненим у березні 2017 року, до Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" (далі - ДП "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості"), Харківської філії Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" (далі - Харківська філія ДП "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості") про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.
В обґрунтування позову послався на те, що наказом № 275-К від 19 жовтня 2015 року його звільнено з посади директора Харківської філії ДП "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" з 20 жовтня 2015 року на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України за угодою сторін.
У день звільнення із ним не проведено повний розрахунок, хоча у цей день він працював і перебував на робочому місці.
Позивач вказує, що на неодноразові усні звернення нове керівництво та бухгалтерія повідомили, що виплатили усі належні йому суми, проте він із такими твердженнями не погоджується.
19 серпня 2016 року він звернувся до ДП "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" і Харківської філії ДП "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" із заявами, у яких просив надати детальну інформацію щодо виплачених йому у порядку розрахунку при звільненні сум, проте відповіді на ці заяви не отримав.
22 листопада 2016 року роботодавець здійснив із ним повний розрахунок.
За таких обставин просив стягнути з ДП "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 21 жовтня 2015 року по 22 листопада 2016 року у сумі 76 240,50 гривень.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 21 липня 2017 року позов задоволено.
Стягнено з ДП "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" на користь ОСОБА_4 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 21 жовтня 2015 року по 22 листопада 2016 року у сумі 76 240,50 гривень.
Стягнено з ДП "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" у дохід держави судовий збір у розмірі 762,41 гривень.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що повний розрахунок із ОСОБА_4 ДП "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" здійснило 22 листопада 2016 року, тому наявні правові підстави для стягнення на корись позивача середнього заробітку у порядку статті 117 КЗпП України у зазначеній ним сумі, правильність обрахунку якої відповідачі не спростували.
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 18 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ДП "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" відхилено, рішення Московського районного суду м. Харкова від 21 липня 2017 року залишено без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з ДП "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" на користь позивача середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічного і повного зʼясування обставин справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У жовтні 2017 року ДП "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просить рішення Московського районного суду м. Харкова від 21 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 18 жовтня 2017 року скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у позові з підстав пропущення строку звернення до суду за захистом порушеного права.
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої і апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Заявник зазначає, що для звернення до суду із позовом про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні встановлено трьохмісячний строк, перебіг якого розпочинається від дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
ОСОБА_4 про порушення свого права дізнався з дня звільнення, тобто перебіг строку звернення до суду розпочався 21 жовтня 2015 року та закінчився 21 січня 2016 року, а цей позов поданий у жовтні 2016 року, на що суди попередніх інстанцій не звернули уваги.
Позиція інших учасників справи
У грудні 2017 року ОСОБА_4 подав заперечення на касаційну скаргу, у яких послався на безпідставність її доводів і просив судові рішення судів першої і апеляційної інстанцій залишити без змін.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 2 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі і зупинено виконання рішення Московського районного суду м. Харкова від 21 липня 2017 року до закінчення його перегляду у касаційному порядку.
Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 згідно з наказом № 123-К від 31 травня 2013 року з 3 червня 2013 року прийнятий на роботу до ДП "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" на посаду директора Харківської філії цього підприємства.
Наказом ДП "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" № 275-К від 19 жовтня 2015 року ОСОБА_4 з 20 жовтня 2015 року звільнено з посади директора Харківської філії ДП "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" за угодою сторін відповідно до пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України.
Також судами попередніх інстанцій встановлено, що у день звільнення розрахунок із ОСОБА_4 не проведено.
У порядку виплати належних при звільненні сум у жовтні 2015 року ОСОБА_4 виплачено 22 265,58 гривень, у березні 2016 року - 2 000 гривень і у травні 2016 року - 1 000 гривень; борг за підприємством станом на кінець травня 2016 року склав 5 741,84 гривень.
22 листопада 2016 року ДП "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" виплачено ОСОБА_4 заборгованість із заробітної плати у розмірі 5 741,84 гривень, тобто здійснено повний розрахунок.
Також судами встановлено, що середньомісячна заробітна плата ОСОБА_4 за два останні місяці, що передували звільненню, склала 6 121,56 гривень, а середньоденна - 278,25 гривень. Період затримки повного розрахунку із ОСОБА_4 склав 274 днів.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).