1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду




Постанова

Іменем України


06 березня 2019 року

м. Київ


справа № 189/2654/15-ц

провадження № 61-10381 ск18


Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), СинельниковаЄ. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,


учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",

відповідач - ОСОБА_4,


розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2017 року у складі судді Пустовар О. С. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Варенко О. П., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,


ВСТАНОВИВ:


Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.


Позовна заява мотивована тим, що 21 липня 2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 3 542,90 дол США на строк до 19 липня 2013 року.


У звʼязку з невиконанням відповідачем умов договору станом на 04 вересня 2015 року утворилась заборгованість у сумі 8 767,42 дол США, яка еквівалентна 193058,59 грн та складається з наступного: 1 916,43 дол США - заборгованість за кредитом; 552,88 дол США - заборгованість за процентами за користування кредитом; 574,02 дол США - заборгованість з комісії за користування кредитом; 5 295,78 дол США - пеня за несвоєчасність виконання зобовʼязань за договором, а також штрафи: 11,35 дол США (фіксована сума) та 416,96 дол США (процентна складова), яку позивач просив стягнути із відповідача на його користь.


Короткий зміст рішення суду першої інстанції


Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2017 року у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.


Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що банк, звернувшись до суду з цим позовом у грудні 2015 року, пропустив строк позовної давності, про застосування якого заявив відповідач та перебіг якого слід рахувати з наступного місяця після несплати позичальником щомісячного платежу, а саме з серпня 2008 року.


Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції


Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2017 року відхилено апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк", рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2017 року залишено без змін.


Постанова апеляційного суду мотивована тим, що банк, звернувшись до суду з цим позовом у грудні 2015 року, пропустив встановлений договором пʼятирічний строк позовної давності, про застосування якого заявив відповідач та перебіг якого слід рахувати з дати останнього платежу за спірним кредитним договором - з червня 2010 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2018 року до Верховного Суду, ПАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій із ухваленням нового рішення про задоволення його позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що банк звернувся до суду із цим позовом в межах строку позовної давності, оскільки позичальник погашав заборгованість за кредитом у 2013 та 2016 роках, а сторони домовились про збільшення строку позовної давності до пʼяти років.

У квітні 2018 року ОСОБА_4 подав до суду відзив на касаційну скаргу, який мотивований тим, що між сторонами у письмовій формі не укладався договір про збільшення строку позовної давності, початок перебігу такого строку слід рахувати з моменту порушення строку погашення кожного чергового платежу.


Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції


Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.


Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 21 лютого 2019 року вказану справупризначено до розгляду.


Фактичні обставини справи, встановлені судами


Судами встановлено, що 21 липня 2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 3 542,90 дол США на строк до 19 липня 2013 року.


У звʼязку з невиконанням відповідачем умов договору станом на 04 вересня 2015 року утворилась заборгованість у сумі 8 767,42 дол США, яка еквівалентна 193 058,59 грн та складається з наступного: 1 916,43 дол США - заборгованість за кредитом; 552,88 дол США - заборгованість за процентами за користування кредитом; 574,02 дол США - заборгованість з комісії за користування кредитом; 5 295,78 дол США - пеня за несвоєчасність виконання зобовʼязань за договором, а також штрафи у розмірі 11,35 дол США (фіксована сума) та 416,96 дол США (процентна складова).


У пункті 13.11 кредитного договору сторони встановили строк позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, винагороди та процентів за користування кредитом, неустойки тривалістю у пʼять років.


Мотивувальна частина


Позиція Верховного Суду


Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.


Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.


Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права


Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.


Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.


Згідно з частинами першою, другою та пʼятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зʼясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.


Цим вимогам судове рішення апеляційної інстанції не відповідає з таких підстав.


Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції виходив з того, що банк, звернувшись до суду у грудні 2015 року, пропустив встановлений договором пʼятирічний строк позовної давності, про застосування якого заявив відповідач та перебіг якого слід рахувати з дати останнього платежу за спірним кредитним договором - з червня 2010 року.


Цей висновок суду є передчасним з таких підстав.


Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовʼязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовʼязується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).


Договір є обовʼязковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).


Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовʼязків (частина перша статті 626 ЦК України).


Визначення поняття зобовʼязання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.


Відповідно до цієї норми зобовʼязання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовʼязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовʼязку.


Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобовʼязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.


................
Перейти до повного тексту