Постанова
Іменем України
25 березня 2019 року
м. Київ
справа № 596/2181/16-ц
провадження № 61-21814св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фермерське господарство "Науково-виробниче обʼєднання "Мрія",
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фермерське господарство "Науково-виробниче обʼєднання "Мрія" на рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 10 травня 2017 року у складі судді Цвинтарної Т. М. та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 13 червня 2017 року у складі колегії суддів: Хоми М. В., Костіва О. З., Сташківа Б. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, до Фермерського господарства "Науково-виробниче обʼєднання "Мрія" (далі - ФГ "НВО "Мрія") про визнання договору оренди землі недійсним.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_4 посилався на те, що він є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,89 га (кадастровий номер НОМЕР_2), що розташована на території Крогулецької сільської ради Гусятинського району Тернопільської області. 18 лютого 2011 року між ним та відповідачем було укладено договір оренди землі строком на 10 років, який 15 серпня 2011 року було зареєстровано в Управлінні Держкомзему в Гусятинському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 612160004000971. У 2011 році між ним та ФГ "НВО "Мрія" велися переговори і було досягнуто домовленості, підписано два примірники проекту договору оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 5 років. Примірники договору були надані відповідачу для підписання та державної реєстрації, однак належний йому примірник не повернуто відповідачем. Вважає, що договір оренди землі укладений строком на 5 років, тобто строк його дії повинен був закінчитися у 2016 році. На початку 2016 року він в усній формі повідомив відповідача про те, що не має наміру продовжувати договір оренди землі і просив повернути земельну ділянку після збору врожаю, однак відповідач відмовив з посиланнями на те, що договір оренди укладено на 10 років - до 2021 року. Отримавши у липні 2016 року примірник договору, він дізнався про укладення від його імені договору оренди землі строком на 10 років. Договір підписаний не ним, волевиявлення на укладення договору оренди строком на 10 років у нього не було. Враховуючи викладене, ОСОБА_4 просив визнати недійсним договір оренди землі, укладений між ним та ФГ "НВО "Мрія", зареєстрований 15 серпня 2011 року в Управлінні Держкомзему у Гусятинському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 612160004000971.
Ухвалою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 04 травня 2017 року до участі у справі залучено правонаступника ФГ "НВО "Мрія" - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фермерське господарство "Науково-виробниче обʼєднання "Мрія" (далі - ТОВ "ФГ "НВО "Мрія").
Рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 10 травня 2017 року позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди землі без номера, укладений 18 лютого 2011 року між ОСОБА_4 та ФГ "НВО "Мрія", зареєстрований 15 серпня 2011 року в Управлінні Держкомзему у Гусятинському районі за № 612160004000971. Стягнуто з ТОВ "ФГ "НВО "Мрія" на користь ОСОБА_4 3 026 грн 20 коп. понесених судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що на час укладення оспорюваного договору оренди землі відповідачем як орендарем не були дотримані вимоги, встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), щодо вільного волевиявлення учасника правочину - орендодавця, яке б відповідало його внутрішній волі, а саме ОСОБА_4 не мав волевиявлення на укладення договору на 10 років, що з урахуванням частини першої статті 215 ЦК України є підставою для визнання цього договору недійсним.
Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 13 червня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ "ФГ "НВО "Мрія" відхилено, а рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 10 травня 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що волевиявлення позивача на укладення спірного договору строком на 10 років не було, оскільки висновком судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів від 15 березня 2017 року встановлено, що він не підписував договір та акт приймання-передачі земельної ділянки, а підпис у цих документах виконано іншою особою. Також, пославшись на правову позицію Верховного Суду України, наведену у постанові від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, суд вказав, що ОСОБА_4 не пропустив позовну давність.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У липні 2017 року ТОВ "ФГ "НВО "Мрія" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 10 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 13 червня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дали неправильну правову оцінку всім доказам у справі в їх сукупності, взявши до уваги тільки висновок судово-почеркознавчої експертизи. Зазначений висновок є одним із доказів, не має пріоритету перед іншими доказами і повинен оцінюватися судами у сукупності з іншими доказами. Позивач мав волевиявлення на укладення договору оренди землі строком на 10 років, про що свідчить те, що він не звертався до товариства з вимогою повернути земельну ділянку через 5 років і продовжував отримувати орендну плату у 2016 році. Крім того, ОСОБА_4 пропущено позовну давність.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Гусятинського районного суду Тернопільської області.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
27 квітня 2018 року справу № 596/2181/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.