Постанова
Іменем України
27 лютого 2019 року
місто Київ
справа № 200/19876/15-ц
провадження № 61-10306св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2,
відповідач -ОСОБА_3,
треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Царейкин Михайло Самуілович,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_5,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2016 року у складі колегії суддів: Григорченка Е. І., Кочкової Н. О., Пищиди М. М.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У вересні 2015 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сімʼєю та усунення від права на спадкування.
У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом.
ОСОБА_2 обґрунтовувала заявлені вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_6 ОСОБА_2 є рідною племінницею ОСОБА_6 08 лютого 2013 року вона звернулась до Пʼятої Дніпропетровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_6, та отримала відмову у отриманні свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_6, оскільки відсутні документи на підтвердження права власності спадкодавця на майно. 04 липня 2013 року ОСОБА_3 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6, а саме: на спадкове майно, яке складалось з квартири АДРЕСА_2, зареєстроване у спадковому реєстрі за № 54686455. Підставою для видачі свідоцтва про право на спадщину було рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2013 року у справі № 203/3226/13-ц, оскільки цим рішенням встановлено факт, що відповідач ОСОБА_3 проживав зі спадкодавцем однією сімʼєю протягом пʼяти років. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2014 року рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2013 року скасоване. Заява ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення, залишена без розгляду. У звʼязку з тим, що станом на теперішній час підстави для визначення ОСОБА_3 спадкоємцем після смерті ОСОБА_6 відсутні, позивач просила скасувати свідоцтво про право на спадщину.
Стислий виклад заперечень відповідача
ОСОБА_3 позов не визнав, вважав його необґрунтованим та таким, у задоволенні якого необхідно відмовити.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 березня 2016 року позовну заяву ОСОБА_3 залишено без розгляду.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 березня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 04 липня 2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Царейкіним М. С. на імʼя ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, на спадкове майно: квартиру АДРЕСА_1, зареєстроване у спадковому реєстрі за № 54686455, зареєстроване в реєстрі нотаріальних дій за № 1170. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що позивач є спадкоємцем померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 та відноситься до третьої черги спадкоємців за законом, звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини до видачі оспорюваного свідоцтва про право на спадщину за законом, що усувало відповідача ОСОБА_3 від права на спадкування навіть за наявності рішення суду. Зважаючи на положення статті 1301 ЦК України, суд визнав, що свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 видано 04 липня 2013 року з порушенням вимог закону та за відсутності права ОСОБА_3 на спадкування.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_8 задоволено, рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 березня 2016 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, керувався тим, що квартира АДРЕСА_1, яка є спірним спадковим майном, належить на праві власності на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_5 Судом апеляційної інстанції встановлено, що в Кіровському районному суді м. Дніпропетровська знаходиться інша справа № 203/1226/14-ц за позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Царейкіна М. С., ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності. Предметом спору є свідоцтво про право на спадщину та квартира № АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_5 Вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув на наведені обставини уваги та не вирішив питання щодо залучення до участі у справі власника зазначеної квартири.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 просила скасувати рішення суду апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що особа розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Заявник зазначає, що жодних вимог до ОСОБА_8 не предʼявляла, оскільки оскаржувала лише свідоцтво про право на спадщину, що видане ОСОБА_3 Вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу, на підставі якого ОСОБА_8 набула у власність спірну квартиру, заявник не висувала, тому суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку про відмову у позові.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження у справі, ухвалою від 22 лютого 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у лютому 2018 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обовʼязковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зʼясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 є племінницею ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про народження позивача, серії НОМЕР_1, витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 06 березня 2013 року № 00011850771, а також актовим записом про народження від 01 жовтня 1927 року № 78, згідно із якими батько позивача є братом ОСОБА_6
ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_6 помер, про що видано свідоцтво про смерть, серії НОМЕР_2.
27 березня 2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Царейкіним М. С. відкрито спадкову справу після смерті ОСОБА_6 за заявою ОСОБА_3
04 липня 2013 року на підставі рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2013 року у справі № 203/3226/13-ц, приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Царейкіним М. С. видано на імʼя ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, а саме: на квартиру АДРЕСА_1. Зазначене свідоцтво зареєстровано у реєстрі за № 1170.
Також цим рішенням встановлено факт проживання однією сімʼєю ОСОБА_3 разом з ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1, у період з 2007 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2014 року скасовано рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2013 року у справі №203/3226/13ц та встановлено такі факти і обставини.
Так, встановлено, що 08 липня 2013 року ОСОБА_2 відповідно до частини першої статті 1269, частини третьої статті 1270 ЦК України звернулась до Пʼятої Дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, оскільки є єдиною спадкоємицею померлого, про що було достеменно відомо відповідачу ОСОБА_3