Постанова
Іменем України
13 березня 2019 року
м. Київ
справа № 447/699/16-ц
провадження № 61-4913св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), ГулькаБ. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідачі: ОСОБА_5, Миколаївська міська рада Львівської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 27 березня 2017 року у складі судді Головатого А. П. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 14 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Мельничук О. Я., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_5, Миколаївської міської ради Львівської області про виконання рішень незаконними, визнання незаконним та скасування державного акту про право власності на земельну ділянку.
Позовна заява мотивована тим, що між нею та власником сусідньої земельної ділянки, ОСОБА_5, виник спір з приводу межі між належними їм ділянками. Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 27 жовтня 2008 року встановлено, що межовим знаком між її земельною ділянкою та земельною ділянкою ОСОБА_5 є бетонний стовпчик. Ухвалою суду від 21 грудня 2009 року затверджено мирову угоду між нею та ОСОБА_5, відповідно до умов якої остання повинна була перенести бетонний бордюр із її земельної ділянки. У 2015 році проведено топографо-геодезичне знімання належної їй земельної ділянки і встановлено, що огорожа відповідача знаходиться на її земельній ділянці.
За таких обставин з урахуванням уточненої позовної заяви позивач просила суд визнати недійсними рішення 20 сесії Миколаївської міської ради Львівської області 4 скликання від 25 жовтня 2005 року № 859/7 щодо передачі ОСОБА_5 у приватну власність земельної ділянки площею 0,06 га, рішення 2 сесії Миколаївської міської ради Львівської області 5 скликання від 29 червня 2006 року № 47 про внесення змін в указане рішення в частині площі цієї ділянки, державний акт про право власності на земельну ділянку, належну ОСОБА_5, та зобовʼязати останню усунути перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 27 березня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сторони у 2005 році узгодили спірну межу земельних ділянок і засвідчили це підписами на акті встановлення і узгодження меж, який був повторно підписаний сторонами у 2009 році. Землевпорядною організацією у 2010 році проведено обміри вказаних земельних ділянок та встановлено, що їх розміри відповідають відповідним державним актам. Позивач не надала доказів незаконності оскаржуваних рішень органів місцевого самоврядування, а також державного акту про право власності на земельну ділянку, належну ОСОБА_5
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 14 грудня 2017 року відхилено апеляційну скаргу ОСОБА_4, рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 27 березня 2017 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що позивач належними та допустимими доказами не довела, що огорожа відповідача знаходиться на її земельній ділянці, а надані нею акт обстеження земельної ділянки від 13 лютого 2014 року та топографо-геодезична зйомка від 16 лютого 2015 року такими доказами не є.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У касаційній скарзі, поданій у січні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення її позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач змістила межу своєї земельної ділянки, чим зайняла частину належної позивачу ділянки. Межовим знаком між вказаними земельними ділянками єбетонний стовпчик, а не металевий, який ОСОБА_5 установила незаконно. Суди безпідставно не врахували належні та допустимі докази накладення спірних земельних ділянок.
У квітні 2018 року ОСОБА_5 подала відзив на касаційну скаргу, який мотивований тим, що сторони у добровільному порядку двічі у 2005 та 2009 році узгоджували межі належних їм земельних ділянок, про що свідчить підпис позивача на цих актах. У січні 2014 року відділ державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції закрив виконавче провадження за виконавчим листом від 13 липня 2010 року у звʼязку із тим, що фактичні межі вказаних земельних ділянок відповідають земельно-кадастровій документації. Відповідно до публічно-кадастрової карти України земельні ділянки сторін не мають спільної межі і не накладаються одна на одну, тому рішення судів про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4 є законними та обгрунтованими.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 29 жовтня 2018 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що рішенням Миколаївської міської ради Львівської області від 25 жовтня 2005 року № 859/7 у приватну власність ОСОБА_5 передано земельну ділянку площею 0,0600 га по АДРЕСА_1.
Рішенням Миколаївської міської ради Львівської області від 29 червня 2006 року № 47 на підставі результатів проведеної інвентаризації земельної ділянки і обрахунку площі по координатах, виготовлених Миколаївським відділом Львівської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", внесено зміни в рішення від 25 жовтня 2005 року № 859/7 щодо площі земельної ділянки ОСОБА_5 і зменшено площу до 0,05518 га відповідно до фактичних обмірів земельної ділянки.
На підставі цих рішень та технічної документації, яка була виготовлена землевпорядною організацією "Кадастр-М", ОСОБА_5 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 (а.с. 28).
На час виготовлення ОСОБА_5 державного акту на земельну ділянку по АДРЕСА_1 межа сусідньої земельної ділянки була документально визначена державним актом на право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 та встановлена на місцевості. Межа між земельними ділянками по АДРЕСА_2 і АДРЕСА_3 була встановлена і узгоджена по існуючій огорожі з бетонним фундаментом, металічними стовпчиками і дротяною сіткою, про що 09 листопада 2005 року було складений акт.
06 липня 2006 року ОСОБА_4 в порядку приватизації земельної ділянки на підставі рішення Миколаївської міської ради Львівської області від 30 грудня 2003 року № 357 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0540 га для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2.
06 грудня 2005 року і 23 грудня 2005 року за заявами ОСОБА_4 земельна комісія Миколаївської міської ради Львівської області обстежувала спірну межу. В двох випадках пропозиція комісії була залишити межу по існуючій металевій огорожі, про що було складено відповідний акт, який в присутності комісії підписала позивач ОСОБА_4
Під час виготовлення технічної документації для оформлення державного акту на право власності ОСОБА_5 на вказану земельну ділянку, 09 листопада 2005 року та 15 липня 2009 року були складені та підписані акти встановлення і узгодження меж між земельними ділянками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по тій же металевій огорожі, а також було складено акт обстеження межі земельних ділянок, у якому зазначено, що при виїзді комісії на місце ОСОБА_4 погодилася із встановленою межею між земельними ділянками, яка проходить по металевій огорожі та бетонному бордюрі. У присутності комісії ОСОБА_4 підписала акт встановлення і узгодження меж земельної ділянки ОСОБА_5, тобто погодилася з тим, що зауважень і претензій до існуючої межі у неї більше немає і земельний спір вирішений за згодою сторін.
Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 21 грудня 2009 року затверджено мирову угоду між сторонами у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої знищенням межових знаків, відповідно до умов якої ОСОБА_5, виходячи з інтересів добросусідства, погодилась та не заперечувала проти проведення розмежування земельної ділянки, яка знаходиться по сусідству з ОСОБА_4, починаючи таке розмежування з крайнього стовпця, натягнувши при цьому шнур для проведення рівноти земельної ділянки.
23 червня 2010 року в присутності комісії Миколаївської міської ради Львівської області землевпорядною організацією "Кадастр-М" повторно проведено обміри земельних ділянок по АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 та встановлено, що розміри цих ділянок відповідають державним актам на право власності на земельні ділянки.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.