Постанова
Іменем України
18 березня 2019 року
м. Київ
справа № 299/1222/18-ц
провадження № 61-48260св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Виноградівськадержавна нотаріальнаконтора Закарпатської області,
третіособи: ОСОБА_5,ОСОБА_6,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 доВиноградівськоїдержавної нотаріальноїконтори Закарпатської області, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, провизнання незаконноюпостанови нотаріусапро відмовуу вчиненнінотаріальної дії,зобовʼязаннявчинити певнідії за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 27 червня 2018 року у складі судді Леньо В. В. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Куштана Б .П., Джуги С. Д., Собослоя Г. Г.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Виноградівськоїдержавної нотаріальноїконтори Закарпатської області, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, провизнання незаконноюпостанови нотаріусапро відмовуу вчиненнінотаріальної дії,зобовʼязаннявчинити певнідії.
Позовна заява мотивована тим, що 20 травня 1987 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, після смерті матері, він разом із сестрою - ОСОБА_6, отримали по 1/6 частці житлового будинку по АДРЕСА_1. Інша частина вказаного будинку належала його батьку - ОСОБА_7, який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.
19 квітня 1989 року сестра подарувала йому свою 1/6 частку будинку згідно з договором дарування від 19 квітня 1989 року.
Після смерті батька він подав до Виноградівської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Протягом років під різними приводами нотаріус відкладала оформлення спадщини і тільки 18 квітня 2018 року він отримав постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії у звʼязку з наявністю арешту на вказаний будинок і неспівпадінням площі будинку, оскільки такий побудовано у 2005 році після смерті батьків.
ОСОБА_4 вважав дії нотаріуса незаконними, тому просив суд: визнати незаконною постанову державного нотаріуса Виноградівської державної нотаріальної контори від 18 квітня 2018 року про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлих батьків; зобовʼязати державного нотаріуса Виноградівської державної нотаріальної контори видати йому свідоцтво про право на спадщину за померлими батьками.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 27 червня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із того, що на будинок на підставі ухвали Закарпатського обласного суду від 03 грудня 1990 року накладено арешт і на момент розгляду нотаріусом заяви арешт не знято. Площа будинку у свідоцтві про право власності та у інформаційній довідці відрізняється, в останній зазначено, що будинок має загальну площу 101,4 кв. м, житлову - 51,0 кв. м, і побудованого його у 2005 році, тобто після смерті батьків позивача.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення.
Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 27 червня 2018 року залишено без змін.
Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, погодився з висновком районногосуду і зазначив, що, відмовляючи ОСОБА_4у видачі свідоцтва про право на спадщину, нотаріус діяв відповідно до Закону України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5. Нотаріус була позбавлена можливості вийти за межі вимог норм чинного законодавства, якими користується нотаріус при вчиненні нотаріальних дій при видачі свідоцтва про право на спадщину на майно. При цьому позивач не позбавлений можливості реалізувати свої права шляхом усунення тих порушень, які були встановлені нотаріусом під час відмови у вчиненні нотаріальної дії.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2018 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 299/1222/18-ц з Виноградівського районного суду Закарпатської області.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У січні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що ОСОБА_5. та нотаріус надали технічний паспорт на спірний будинок та план будинку, в яких приписано до житлової площі спірного будинку площу будинкових прибудов, в інформаційну довідку та технічний паспорт вписано сарай і свинарник, яких у наявності вже немає. ОСОБА_5. зруйнувала всі ці споруди та зробила з них кухню в прибудові за будинком.
При цьому суди позбавили його змагальності у судовому процесі.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2018 року ОСОБА_6 та представник ОСОБА_5. - адвокат Розман С. Ю., подали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, в яких зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали належну правову оцінку доказам, наданим сторонами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно зі свідоцтвом про право особистої власності на жилий будинок від 30 жовтня 1987 року житловий будинок АДРЕСА_1 належав ОСОБА_7 та ОСОБА_9 (батькам позивача) у рівних долях (а.с. 7 т. 1).
12 травня 1987 року відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_4 та ОСОБА_6 отримали у спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 по 1/6 частці будинку по АДРЕСА_1 кожний (а.с. 8 т. 1). Згідно з договором дарування від 19 квітня 1989 року ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_4 свою 1/6 частку будинку (а.с. 9-10 т. 1).
Згідно з довідкою Виноградівського РБТІ № 404 від 24 травня 2016 року та листом від 27 січня 2017 року відповідно до архівних відомостей станом на 30 серпня 1990 року будинок по АДРЕСА_1 будівництвом завершено, загальна корисна площа становить 51,0 кв. м, у тому числі житлова - 28,4 кв. м, зареєстрований за ОСОБА_7 - 3/6 частини, та ОСОБА_9 - 1/6 частка, на підставі свідоцтва про право власності від 30 жовтня 1987 року.
ОСОБА_4 належить 1/6 частка на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 12 травня 1988 року і 1/6 частка на підставі договору дарування від 19 квітня 1989 року. ( а.с. 27, 28 т. 1).
Згідно з відомостями з Єдиного реєстру заборон відчуження обʼєктів нерухомого майна на житловий будинок АДРЕСА_1, ухвалою Закарпатського обласного суду від 03 грудня 1990 року накладено арешт (а.с. 41-42).
Відповідно до технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальна площа будинку складає 101,4 кв. м, побудований у 2005 році, а будівництво завершено у грудні 2016 року (а.с. 44-50 т. 1).
18 квітня 2018 року державним нотаріусом Виноградівської державної нотаріальної контори Боричок К. В. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії (а.с. 5-6 т. 1), а саме: відмовлено ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлих батьків: ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, і ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на 4/6 частки житлового будинку по АДРЕСА_1.
2. Мотивувальна частина