Постанова
Іменем України
25 березня 2019року
м. Київ
справа № 191/81/17
провадження № 61-28300св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Акціонерне товариство "Українська залізниця",
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Максюти Ж. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У січні 2017 року ОСОБА_4звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - ПАТ "Українська залізниця"), яке в подальшому змінило тип на Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця"), про стягнення незаконно утриманої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що з 05 липня 2002 року він перебуває з відповідачем у трудових відносинах та працює на посаді стрільця Дніпропетровського загону воєнізованої охорони відповідача. Наказом від 05 березня 2010 року він був звільнений з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) за систематичне невиконання без поважних причин трудових обовʼязків.Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2010 року його було поновлено на вищевказаній посаді та стягнуто з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 19 634,80 грн. Однак роботодавець незаконно утримав з розміру середнього заробітку єдиний внесок на загальнообовʼязкове державне соціальне страхуванняв сумі 508,14 грн та податок з доходів фізичних осіб в сумі 1 651,83 грн. Крім цього, із заробітної плати було неправомірно утримано вартість проїзного квитка в сумі 1 232,24 грн, який він повернув при звільненні. У звʼязку з неповним проведенням розрахунку йому була виплачена заробітна плата лише в сумі 16 063,33 грн. Тим самим ПАТ "Українська залізниця" порушило його трудові права та завдало йому моральних страждань. Враховуючи викладене, ОСОБА_4 просив стягнути з відповідача на свою користь незаконно утриманні грошові кошти в загальному розмірі 3 391,85 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 13 березня 2010 року по день ухвалення рішення судом та 3 000 грн - на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2017 року у складі судді Гречко Ю. В. позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_4 незаконно утриманий єдиний внесок із заробітної плати в розмірі 508,14 грн, незаконно утриманий податок - 1 651,83 коп., частину середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 25 листопада 2010 року до 07 квітня 2017 року - 15 200 грн та 1 000 грн на відшкодування моральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2010 року відповідач повинен був сплатити позивачу чітко обумовлений розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тобто без утримання єдиного внеску та податку з доходів фізичних осіб. Крім цього, незаконність утримання із заробітної плати єдиного внеску підтверджується тим, що Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовʼязкове державне соціальне страхування" набув чинності з 01 січня 2011 року, тоді як ОСОБА_4 був звільнений з роботи 13 березня 2010 року. Також наявні підстави для часткового задоволення позову в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 25 листопада 2010 року до дня ухвалення рішення в цій справі в розмірі 15 200 грн, виходячи з розрахунку 200 грн за кожний місяць затримки. З урахуванням глибини та характеру душевних страждань, яких зазнав позивач, засад розумності, виваженості і справедливості суд оцінив моральну шкоду в розмірі 1 000 грн. Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача незаконної вартості проїзного квитка в розмірі 1 232,24 грн суд вважав недоведеними, оскільки цей документ позивач не повернув відповідачу при звільненні.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "Українська залізниця" задоволено. Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що місцевий суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача єдиного внеску та податку з доходів фізичних осіб, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У вересні 2017 року ОСОБА_4 подавдо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2017 року, а рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2017 року залишити в силі.
Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що рішення апеляційного суду є необґрунтованим. ПАТ "Українська залізниця" незаконно утримало з розміру середнього заробітку єдиний внесок на загальнообовʼязкове державне соціальне страхуваннята податок з доходів фізичних осіб. Скасовуючи рішення місцевого суду, суд апеляційної інстанції не зазначив підстав для відмови в задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди.
У грудні 2017 року ПАТ "Українська залізниця" подало заперечення на касаційну скаргу, в якому просило відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що вирішення питань, повʼязаних з виконанням рішення суду, належить до компетенції відповідних органів і посадових осіб, визначених Законом України "Про виконавче провадження". Присуджена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає зменшенню на суму податків і зборів. При звільненні позивача з роботи товариство виплатило всі належні йому суми, а тому відсутні підстави для застосування положень статей 116, 117 КЗпП України та стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Належним доказом на підтвердження спричинення моральної шкоди може бути лише відповідний висновок експерта.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
23 травня 2018 року справу № 191/81/17 Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами встановлено, що з 05 липня 2002 року ОСОБА_4перебуває з ПАТ "Українська залізниця", правонаступником якого є АТ "Українська залізниця", у трудових відносинах та працює на посаді стрільця Дніпропетровського загону воєнізованої охорони.
Наказом від 05 березня 2010 року ОСОБА_4 був звільнений з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин трудових обовʼязків.
Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2010 року позивача було поновлено на вищевказаній посаді та стягнуто з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 19 634,80 грн.
Наказом начальника Першого загону воєнізованої охорони ПАТ "Українська залізниця" від 25 листопада 2010 року ОСОБА_4 було поновлено на роботі з 14 березня 2010 року.
На підставі вищевказаного рішення суду у лютому 2011 року ПАТ "Українська залізниця" виплатило позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 16 063,33 грн. При цьому з присудженої судом грошової суми в розмірі 19 634,80 грн роботодавець утримав єдиний внесок на загальнообовʼязкове державне соціальне страхування- 508,14 грн (3,6 %) та податок з доходів фізичних осіб - 1 651,83 грн (17 %).
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_4 посилався на те, що роботодавець незаконно здійснив утримання вищевказаних сум, у звʼязку з чим недоплачені грошові кошти підлягають поверненню. Також відповідач зобовʼязаний сплатити середній заробіток за час затримки розрахунку.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обовʼязком роботодавця та працівника, суд визначає вказану суму без утримання цього податку й інших обовʼязкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Проте у рішенні Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2010 року не зазначено, що сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу стягнута без урахування податків і зборів.
При стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі статті 235 КЗпП України судам слід керуватися Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.
Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати в тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.