Постанова
Іменем України
27 лютого 2019 року
місто Київ
справа № 545/3383/15-ц
провадження № 61-11400св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Кристалбанк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кристалбанк" на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 26 травня 2016 року у складі судді Кіндяк І. С. та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 27 липня 2016 року у складі колегії суддів: Одринської Т. В., Винниченка Ю. М., Карпушина Г. Л.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_2 24 листопада 2015 року звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Кристалбанк" (далі - ПАТ "Кристалбанк", банк) про захист прав споживача за кредитним договором, просив визнати неправомірними дії ПАТ "Кристалбанк", внаслідок чого нарахована прострочена заборгованість за відсотками в сумі 3 816, 09 грн є незаконною та необґрунтованою.
Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що 31 січня 2013 року між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством "Терра Банк" (далі - ПАТ "Терра Банк") укладено кредитний договір № 142300 на суму кредиту у розмірі 10 600, 00 грн. Восени 2014 року, коли позивачу залишилося здійснити останні платежі, відділення ПАТ "Терра Банк" у м. Полтаві зачинилось без повідомлень та оголошень. Здійснити платежі через інші фінансові установи виявилося неможливим у звʼязку із закриттям рахунків кредитора. Позивач направив на адресу ПАТ "Терра Банк" листа, проте відповіді не отримав. 04 листопада 2015 року на адресу ОСОБА_2 надійшов лист-повідомлення про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Європейська агенція з повернення боргів" (далі - ТОВ "Європейська агенція з повернення боргів") є повіреним ПАТ "Кристалбанк" щодо здійснення заходів, спрямованих на стягнення заборгованості за кредитним договором № 142300/1, укладеним 31 січня 2013 року між позивачем та ПАТ "Терра Банк".
Позивач зазначив, що вживав заходи для встановлення належного кредитора на виконання зобовʼязань із погашення заборгованості за кредитним договором № 142300/1, проте протягом тривалого часу не отримував відповіді, а тому прострочення погашення заборгованості виникло не з його вини.
Стислий виклад заперечень відповідача
ПАТ "Кристалбанк" просило відмовити у задоволенні позову, зазначило, що позовні вимоги суперечать фактичним обставинам справи. Необізнаність позивача про нового кредитора не є підставою для невиконання умов кредитного договору. У такому випадку позивач мав сплачувати заборгованість старому кредитору. Якщо боржник не сплачував заборгованість ані новому кредитору, ані первісному, то правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обовʼязку сплати кредиту взагалі.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 26 травня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено, визнано неправомірними дії ПАТ "Кристалбанк" та встановлено факт порушення з його боку прав споживача, внаслідок чого нарахована прострочена заборгованість за відсотками в сумі 3 816, 09 грн є незаконною та необґрунтованою.
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 27 липня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ "Кристалбанк" відхилено. Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 26 травня 2016 року залишено без змін.
Судами першої та апеляційної інстанцій зроблено висновок, що ПАТ "Кристалбанк" порушено права споживача, позичальника за кредитним договором № 142300 від 31 січня 2013 року, що стало підставою неправомірного нарахування простроченої заборгованості за відсотками, а тому позовні вимоги є обґрунтованими. Позивач неодноразово направляв письмові звернення на адреси кредитора ПАТ "Терра банк" та ПАТ "Перехідний банк "Кристалбанк" про надання йому інформації щодо здійснення останнього платежу за кредитним договором, які кредитором отримані, але відповіді на листи позичальника не надав. ПАТ "Кристалбанк" не вчинив необхідних дій для запобігання виникненню заборгованості у боржника.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій засобами поштового звʼязку у серпні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ "Кристалбанк" просило скасувати рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 26 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 27 липня 2016 року, постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовувалась доводами про неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій. Заявник зазначає, що необізнаність позивача про нового кредитора не дає йому право не виконувати умови кредитного договору з погашення заборгованості. Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обовʼязку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним (правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15). Судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано до спірних правовідносин правила статей 526, 1048, 1054 ЦК України, відповідно до яких ПАТ "Кристалбанк" має право нараховувати відсотки за користування кредитними коштами, а позивач зобовʼязаний повернути їх разом із заборгованістю за кредитним договором. Також судами першої та апеляційної інстанцій не надано аргументованої оцінки правовідносинам, що склалися між ПАТ "Кристалбанк" та ОСОБА_2
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 просив відхилити касаційну скаргу ПАТ "Кристалбанк", оскаржувані судові рішення залишити без змін. Судами першої та апеляційної інстанцій всебічно та обʼєктивно досліджені обставини справи та встановлено, що позивач з обʼєктивних причин не зміг виконати в повному обсязі зобовʼязання за кредитним договором.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХКАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у лютому 2018 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Під час визначення меж розгляду справи судом касаційної інстанції застосовані положення статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), згідно з якими рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зʼясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 31 січня 2013 року між ОСОБА_2 та ПАТ "Терра Банк" у відділенні № 40 м. Полтави укладений кредитний договір № 142300 на суму отриманого кредиту в розмірі 10 600, 00 грн з датою погашення 31 січня 2014 року та можливістю пролонгації на наступні 12 місяців. Впродовж дії кредитного договору позивачем виконувалися його умови.
Після продовження дії договору позивачем здійснювалося погашення заборгованості із випередженням графіка його погашення.
Восени 2014 року відділення ПАТ "Терра Банк" у м. Полтаві зачинилося, що стало перешкодою для здійснення позичальником останнього платежу за кредитним договором, ця обставина заперечувалася представником відповідача, а також здійснення платежу позивачем було неможливо через інші фінансові установи, з причини закриття рахунків кредитора.
Як зазначив позивач, у травні-червні 2015 року йому почали телефонувати невідомі особи, які відрекомендовувалися представниками УКГ "Фінанс", ПАТ "Кристалбанк" і вимагали погашення заборгованості за згаданим кредитним договором. При цьому сума заборгованості та банківські реквізити для її погашення у всіх були різні, що підтверджується матеріалами справи.
Судами також встановлено, що позивач направляв письмові звернення на адреси кредитора ПАТ "Терра банк": м. Київ, бульвар Дружби народів, 23 в, та ПАТ "Перехідний банк "Кристалбанк": м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 2, про надання йому інформації щодо здійснення останнього платежу за кредитним договором, які кредитором отримані, але на ці звернення й листи позичальника відповіді не надано.
Згідно з листом Національного банку України від 12 листопада 2015 року за № 20-06008/87263 встановлено, що відповідно до постанови Правління Національного банку України від 21 серпня 2014 року № 518 ПАТ "Терра Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних. На підставі цієї постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 21 серпня 2014 року № 72 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Терра Банк", у банку з 22 серпня 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 23 грудня 2014 року № 831 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ТЕРРА БАНК" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 24 грудня 2014 року № 159 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ТЕРРА БАНК" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку" строком на 1 рік з 24 грудня 2014 року до 23 грудня 2015 року включно.
На виконання плану врегулювання діяльності неплатоспроможного банку ПАТ "Терра Банк" та з метою передачі йому частини активів та зобовʼязань Фондом створено перехідний банк ПАТ "Перехідний банк "Кристалбанк".
Після виконання покладених на нього завдань ПАТ "Перехідний банк "Кристалбанк" продано інвестору, визначеному за результатами проведення конкурсу. 12 березня 2015 року після виконання інвестором усіх умов договору купівлі-продажу акцій перехідного банку ПАТ "Перехідний банк "Кристалбанк" втратив статус перехідного банку.
На підставі реєстрації змін до Статуту банку та внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з 14 квітня 2015 року відбулася зміна найменування ПАТ "Перехідний банк "Кристалбанк" на ПАТ "Кристалбанк".
Згідно з листом-повідомленням ТОВ "Європейська агенція з повернення боргів" від 26 жовтня 2015 року, за вих. № 0012111454-1, який надійшов на адресу ОСОБА_2, встановлено, що ТОВ "Європейська агенція з повернення боргів" є повіреним ПАТ "Кристалбанк" з приводу здійснення заходів, спрямованих на стягнення заборгованості за кредитним договором від 31 січня 2013 року № 142300/1. Станом на 20 жовтня 2015 року сума заборгованості за договором становила 5 012, 12 грн, з яких: сума кредиту -1 196, 03 грн, відсотки - 3 816, 09 грн.
Позивачем на адресу ТОВ "Європейська агенція з повернення боргів" направлено рекомендованим листом із поштовим повідомленням про вручення адресату вимогу про надання підтвердження повноважень цієї установи на здійснення заходів, спрямованих на стягнення заборгованості за кредитним договором від 31 січня 2013 року. Згідно із зворотнім повідомленням адресат його отримав 09 листопада 2015 року, однак відповіді на лист не надав.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Під час оцінки застосування судами норм матеріального права до спірних правовідносин Верховний Суд вважає обґрунтованим здійснити їх системний аналіз.
Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобовʼязання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За статтею 610 ЦК України порушенням зобовʼязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовʼязання (неналежне виконання). Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобовʼязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.
Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовʼязання. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обовʼязковим для виконання сторонами.