ПОСТАНОВА
Іменем України
25 березня 2019 року
Київ
справа №825/384/16
адміністративне провадження №К/9901/26606/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року (суддя Дудін С.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року (головуючий суддя Кучма А.Ю., судді: Аліменко В.О., Безименна Н.В.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Чернігівській області, третя особа: Державна податкова інспекція у м.Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності,
В С Т А Н О В И В:
В лютому 2016 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - Управління, відповідач) про визнання протиправною бездіяльності щодо невчинення заходів, які передбачені під час проведення процедури адміністративного оскарження за скаргою від 24 серпня 2015 року про скасування грошового зобовʼязання в розмірі 25 000,00 грн., що є транспортним податком з фізичних осіб, які визначені у податковому повідомленні-рішенні Державної податкової інспекції у м.Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області форми "Ф" №3867 від 03 червня 2015 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначав, що, залишаючи без розгляду скаргу позивача на податкове повідомлення-рішення №3867 від 03 червня 2015 року, відповідач діяв протиправно, оскільки зазначена скарга була надіслана на адресу контролюючого органу 25 серпня 2015 року, тобто в строк, встановлений пунктом 56.12 статті 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року (з врахуванням ухвали від 13 травня 2016 року про виправлення описки), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року, позов задоволено: визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Чернігівській області, яка полягає в нерозгляді по суті скарги ОСОБА_2 від 24 серпня 2015 року на податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області від 03 червня 2015 року №3867.
Приймаючи таке рішення, суди прийшли до висновку про своєчасність подання ОСОБА_2 скарги на податкове повідомлення-рішення №3867 від 03 червня 2015 року, а відтак і про наявність у відповідача обовʼязку по її розгляду.
Не погоджуючись з рішеннями судів, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення ними норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В касаційній скарзі Інспекція зазначала, що скаргу ОСОБА_2 на податкове повідомлення-рішення №3867 від 03 червня 2016 року цілком законно було залишено ним без розгляду, оскільки остання була надіслана на адресу контролюючого органу лише 26 серпня 2015 року, тобто поза межами встановленого статтею 56 ПК України строку, що підтверджується листом-відповіддю Чернігівської дирекції УДППЗ "Укрпошта" №07-11-258 від 02 березня 2016 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження.
Позивач своїм правом на подання письмового відзиву на касаційну скаргу не скористався.
В подальшому, справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 є власником автомобіля Toyota Land Cruiser 200, 2011 року випуску, з обʼємом двигуна 4 161 куб.см, реєстраційний номер НОМЕР_1.
03 червня 2015 року ДПІ у м.Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області прийнято податкове повідомлення-рішення №3867, яким позивачу нараховано податкове зобовʼязання з транспортного податку з фізичних осіб у сумі 25 000,00 грн.
Втім поштова кореспонденція з вказаним податковим повідомленням-рішенням, яка була надіслана на адресу ОСОБА_2, повернулась до контролюючого органу 25 липня 2015 року з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до Управління зі скаргою про його скасування, яка зареєстрована за вх. №Д/264 від 28 серпня 2015 року.
Також позивач листом від 24 серпня 2015 року повідомив ДПІ у м.Чернігові ГУ ДФС у Чернігівській області про подання до Управління скарги на відповідне податкове повідомлення-рішення (вх.№20844/Д від 28 серпня 2015 року).
Проте Управління залишило скаргу ОСОБА_2 без розгляду, про що останнього повідомлено листом №734/Д/25-01-10-04-15 від 03 вересня 2015 року, у звʼязку із пропуском строку звернення зі скаргою.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовʼязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктами 56.1 та 56.2 статті 56 ПК України передбачено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобовʼязання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.
Платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобовʼязаний письмово повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобовʼязання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення (пункт 56.5 статті 56 ПК України).