ПОСТАНОВА
Іменем України
26 березня 2019 року
Київ
справа №826/14275/16
адміністративне провадження №К/9901/35490/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу підприємства "Благодар" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України"
на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2016 (суддя - Вовк П.В.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2017 (головуючий суддя - Кучма А.Ю., судді - Аліменко В.О., Безименна Н.В.)
у справі № 826/14275/16
за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірада Плюс" та підприємства "Благодар" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України"
про визнання правочину недійсним,
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2016 року Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві) звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірада Плюс" та підприємства "Благодар" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" про визнання недійсним правочину № 4 від 29.08.2013, укладеного між відповідачами.
Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 14.11.2016 позов ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві залишив без розгляду.
01.12.2016 на адресу суду надійшла заява підприємства "Благодар" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" про ухвалення додаткового судового рішення у даній справі, оскільки судом не було вирішено питання про судові витрати, понесені підприємством "Благодар" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" у звʼязку з переїздом до іншого населеного пункту.
Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 13.12.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2017, відмовив у задоволенні заяви підприємства "Благодар" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" про ухвалення додаткового судового рішення.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, підприємство "Благодар" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про ухвалення додаткового судового рішення.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.12.2017 відкрито касаційне провадження.
Позивач не скористався своїм правом подати заперечення/відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.
07.03.2018 справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 345 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до статті 87 КАС України (в редакції, чинній на час постановлення ухвал судами попередніх інстанцій) судові витрати складаються із судового збору та витрат, повʼязаних із розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, повʼязаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати сторін та їхніх представників, що повʼязані із прибуттям до суду.
Згідно зі статтею 91 КАС України витрати, повʼязані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є субʼєктом владних повноважень, та її представнику сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що повʼязані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За правилами частини першої статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субʼєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субʼєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.