ПОСТАНОВА
Іменем України
26 березня 2019 року
Київ
справа №826/18687/15
адміністративне провадження №К/9901/18561/18 К/9901/18562/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_2, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Міський комерційний банк" Тимошенка Костянтина Володимировича, на постанову Київського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О., Губської О.А. від 15.06.2017 у справі №826/18687/15 за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Міський комерційний банк" Тимошенка Костянтина Володимировича, третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання дій протиправними,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Міськкомерцбанк» Тимошенко К. В. про зобов'язання внести позивача до Єдиного реєстру кредиторів ПАТ «Міськкомерцбанк» з сумою боргу згідно з наданими виконавчими листами у розмірі 343941,77 грн. (100000, 00 грн. з яких є моральна компенсація за ушкоджене здоров'я) та вчасно наданої заяви-претензії у першу чергу виплат відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2016 року скасовано
Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Міський Комерційний Банк» Тимошенка Костянтина Володимировича додатково включити кредиторські вимоги ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) до реєстру акцептованих вимог кредиторів публічного акціонерного товариства «Міський Комерційний Банк» 4 черги на підставі заяви, зареєстрованої 31 березня 2015 року за вхідним № 7584, на суму 122200, 42 грн. (сто двадцять дві тисячі двісті гривень 42 копійки).
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанцій, позивач та Уповноважена особа ФГВФО оскаржили їх в касаційному порядку.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судами встановлено, що згідно виконавчого листа, виданого Солом'янським районним судом міста Києва від 08.12.2014 р. у справі № 2-69002/14, його предметом є стягнення з ПАТ «Міськкомерцбанк» на користь позивача 216142, 55 грн., що складається з суми депозитного вкладу - 200000, 00 грн., нарахованих процентів - 14683, 35 грн., трьох процентів річних від простроченої суми - 664, 00 грн., інфляційних витрат - 795, 20 грн.
Також, згідно виконавчого листа, виданого Печерським районним судом міста Києва від 04.12.2014 р. у справі № 757/16706/14-ц, його предметом є стягнення з ПАТ «Міськкомерцбанк» на користь позивача 327799, 22 грн., що складається з суми вкладу в розмірі 200000, 00 грн., нарахованих процентів в розмірі 7356, 17 грн., моральної шкоди в розмірі 100000, 00 грн., трьох відсотків річних за несвоєчасне повернення боргу в розмірі 1054, 56 грн., суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, що становить 10031, 89 грн., втраченої вигоди в розмірі 9356, 60 грн.
Загальна сума боргу банку перед позивачем становила 543941, 77 грн.
15.01.2015 р. за вказаними виконавчими листами державним виконавцем ВДВС Печерського районного управління юстиції відкриті виконавчі провадження № 45988709 та № 45988547.
06.02.2015 р. вказані виконавчі провадження приєднано до зведеного виконавчого провадження № 45749229.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 р. № 187 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Міський Комерційний Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.03.2015 р. № 64 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Міський Комерційний Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Міськкомерцбанк» та призначено уповноваженою особою Фонду на його ліквідацію провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Тимошенка К. В. строком на 1 рік з 20.03.2015 р. по 19.03.2016 р. включно.
26.03.2015 р. в газеті «Голос України» розміщено оголошення про початок з 27.03.2015 р. виплат коштів вкладникам банку.
31.03.2015 р. державним виконавцем винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень № 45988709 та № 45988547 у зв'язку з прийняттям постанови Правління НБ України від 19.03.2015 р. № 187 та 24.04.2015 р. оригінали виконавчих листів направлено на виконання до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Також, 31.03.2015 р. позивач звернулася до відповідача з заявою про включення її в реєстр акцептованих вимог кредиторів на суму 343941, 77 грн. (внаслідок отримання нею гарантованої суми відшкодування у розмірі 200000, 00 грн.), що не заперечується відповідачем та підтверджується матеріалами справи (а. с. 13 - 14).
Листом від 06.08.2015 р. № 172/9574 відповідач повідомив позивача про включення її до 4 черги кредиторів на суму 221741, 35 грн. (а. с. 10).
Про підстави невключення до вимог суми у розмірі 122200, 42 грн. позивачу повідомлено не було.
Розглядаючи даний спір, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку, що дані відносини є публічно-правовими, а справа належить до юрисдикції адміністративного суду.
Однак із даним висновком колегія суддів Верховного Суду не погоджується з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Кожна особа має право в порядку, встановленому КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси (частина перша статті 6 цього Кодексу у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень).
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України (у зазначеній редакції) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 згаданого Кодексу справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За правилами визначення юрисдикції адміністративних судів, закріплених статтею 17 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень), юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління,