ПОСТАНОВА
Іменем України
26 березня 2019 року
Київ
справа №823/1475/17
адміністративне провадження №К/9901/29972/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 30.10.2017 у складі судді Гараня С.М. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2018 у складі колегії суддів Кобаля М.І., Епель О.В., Карпушової О.В. у справі №823/1475/17 за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 (надалі по тексту - позивач) звернувся до суд з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова О.Ю. (надалі по тексту - Уповноважена особа) щодо не включення рахунку позивача до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;
- зобов'язати Уповноважену особу внести доповнення до переліку рахунків за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню щодо рахунку позивача.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач уклав з ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» договори «Суперкапітал» про внесення коштів на поточний рахунок товариства. Згідно з довідкою про стан рахунку № НОМЕР_1 від 28.02.2017, кошти позивача в сумі 161 460,71грн. перебувають на його рахунку в ПАТ «Банк Михайлівський». Рішенням відповідача трансакції по поверненню коштів позивачу визнані нікчемними в силу ст. 216 Цивільного кодексу України, в зв'язку з чим позивача не було включено до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Вказані дії на думку позивача є неправомірними, оскільки банківська установа виконуючи розрахунковий документ товариства на переказ коштів не набула права на суму коштів, які переказувались. ПАТ «Банк Михайлівський» не є стороною переказу коштів, а є лише виконувачем своїх зобов'язань за договорами банківського рахунку перед клієнтом, в даному випадку перед ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», забезпечуючи рух коштів від ініціатора до отримувача переказу. Таким чином, у ПАТ «Банк Михайлівський» були відсутні правові підстави для визнання нікчемними трансакцій щодо списання коштів з рахунків ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр».
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2018 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись з постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 року та постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, позивач звернулася з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування касаційної скарги вказує, що уповноважена особа наділена правом перевірки правочинів, вчинених (укладених) банком на предмет виявлення серед них нікчемних, а не правочинів, укладених між фізичними та юридичними особами, тому відповідачем з перевищенням визначених Закон меж та повноважень визнано нікчемними правочини з перерахування коштів з поточного рахунку ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий Центр" відкритого в ПАТ "Банк Михайлівський" на рахунок позивача.
Відзиву на касаційну скаргу Уповноваженою особою до суду не подано.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
У ході розгляду справи судами встановлено, що між позивачем та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» були укладені договори:
- «Суперкапітал» від 05.05.2016 № 980-021-000233351, на суму 5 000,00грн.;
- «Суперкапітал» від 05.05.2016 № 980-021-000233322, на суму 85 000,00грн.;
- «Суперкапітал» від 05.05.2016 № 980-021-000233383, на суму 5 000,00грн.;
- «Суперкапітал» від 05.05.2016 № 980-021-000233368, на суму 5 000,00грн.;
- «Суперкапітал» від 06.05.2016 № 980-021-000234481, на суму 60 000,00грн.
Відповідно до умов вищевказаних договорів позивач передає ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» у власність грошові кошти в розмірі, порядку та на строк, передбачені цими договорами, а товариство зобов'язується повернути кошти позивачу та виплатити проценти, в порядку та на умовах встановлених цим договором.
З наявної в матеріалах справи довідки про стан рахунку № НОМЕР_1 (за період з 19.05.2016 по 10.08.2016) вбачається, що 19.05.2016 ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на рахунок позивача відкритий у ПАТ «Банк Михайлівський» були перераховані проценти по вищевказаним договорам, а також повернуто основну суму позики в загальному розмірі 161 460,71грн.
У подальшому на підставі рішення Правління НБУ від 23.05.2016 №14/БТ виконавча дирекція ФГВФО прийняла рішення від 23.05.2016 № 812 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".
Відповідно до рішення Правління НБУ від 12.07.2016 №124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» виконавча дирекція цього Фонду прийняла рішення від 12.07.2016 №1213 про початок процедури ліквідації банку з 13.07.2016 до 12.07.2018 включно та делегування повноважень ліквідатора банку Ірклієнку Ю.П.. Рішенням Виконавчої дирекції Фонду № 1702 від 01.09.2016 призначено Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова О.Ю. з 05.09.2016.
На звернення позивача щодо повідомлення про включення до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, або підстав щодо не включення його до реєстру вкладників у ПАТ «Банк Михайлівський», листом № 3Г/19909 від 06.07.2017 позивача повідомлено, що договори позики з ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» були укладені ним без участі ПАТ «Банк Михайлівський», як повіреного, а отже останні не відповідають вимогам Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» за своїм суб'єктним складом. З огляду на зазначене відсутні підстави для включення інформації по позивача до переліку рахунків, за яким вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами, за рахунок коштів Фонду.
Позивач не погоджується із бездіяльністю уповноваженої особи Фонду щодо не включення його до переліку вкладників в частині невиплаченої суми в розмірі 161 460,71грн., які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, у зв'язку з чим звернувся до суду.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з наступного.
Судом було встановлено, що під час перевірки уповноваженою особою Фонду було виявлено, що ПАТ "Банк Михайлівський" уклав з ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» Договір відступлення права вимоги № 1805 від 18.05.2016 та Договір про відступлення права вимоги № 1 від 19.05.2016. Вказані договори стосуються переходу прав грошової вимоги, тобто є договорами факторингу.
На виконання вищевказаних договорів банком були здійснені внутрішні проводки в балансі шляхом збільшення залишку коштів за рахунком ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на суму 870 000 000,00грн. (як оплата за договором відступлення № 1805) та на суму 561 957 997,25грн. (як оплата за договором № 1). Таким чином, 19.05.2016 банк здійснив кредитні операції на загальну суму 1 431 957 997,25 грн., шляхом укладення вказаних договорів відступлення права вимоги, з подальшим відображенням в балансі розрахунків за ними.
При цьому, станом 19.05.2016, вільний ліміт кредитних операцій з юридичними особами, з урахуванням встановлених Національним банком України обмежень, надавав можливість банку проводити кредитні операції на суму 180 966 027,90 грн. Натомість, банком тільки з ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» були проведені кредитні операції на суму 1 431 957 997,25грн., що значно перевищує наявний вільний ліміт кредитування.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що в даному випадку банком були порушені обмеження встановлені Постановою № 917 із змінами внесеними Постановою № 295, в частині проведення кредитних операцій на суму 1 431 957 997,25грн., на підставі договорів відступлення права вимоги укладених з ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», при відсутності права на укладення таких правочинів. Таким чином, укладення договорів відступлення права вимоги № 1805 та № 1 було здійснено з порушенням норм чинного законодавства України, вимог Національного банку України та внутрішніх процедур банку, тому вказані правочини є нікчемними у відповідності до положень п.п.2,7,8,9 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
В подальшому, за рахунок коштів відображених на рахунку ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», внаслідок проведення нікчемних правочинів (в тому числі і з іншими юридичними особами) були проведені операції з перерахування коштів на поточні рахунки 14 673 фізичних осіб позикодавців товариства (в тому числі і позивача) відкриті в банку на загальну суму 1642 млн. грн., як повернення коштів за раніше укладеними договорами позики. Разом з тим, фактичне перерахування грошових коштів, як на рахунок юридичних осіб так і на рахунок фізичних осіб не відбулось, операції проводились шляхом здійснення відповідних проводок в балансі банку, за відсутності грошових коштів в такій кількості на рахунках ПАТ "Банк Михайлівський".
З наданих уповноваженою особою Фонду заперечень суд встановив, що за даними Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із використанням саме злочинної схеми було ошукано за посередництвом ПАТ «Банк Михайлівський» 14 тис. фізичних осіб на загальну суму, що перевищує 1,5 млрд. гривень.
Крім того, аналізуючи укладені позивачем з ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» договори від 05.05.2016 та від 06.05.2016 суд дійшов висновку, що вони є двосторонніми, оскільки укладені без участі ПАТ «Банк Михайлівський», який в даному випадку мав виступити повіреним, таким чином, кошти за вказаними договорами, по своїй природі, не є вкладом в його розумінні, передбаченому Законом України «Про банк та банківську діяльність» та не прирівнюються до вкладу відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг».
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника.
Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодува