ПОСТАНОВА
Іменем України
26 березня 2019 року
Київ
справа №826/1146/15
адміністративне провадження №К/9901/3251/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Непідприємницького товариства "Відкритий недержавний Пенсійний Фонд "Резерв Тернопілля" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.05.2015 у складі судді Арсірія Р.О. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2015 у складі колегії суддів: Грищенко Т.М., Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е. у справі №826/1146/15 за позовом Непідприємницького товариства "Відкритий недержавний Пенсійний Фонд "Резерв Тернопілля" до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" Остапенко І.В., треті особи: Приватне акціонерне товариство "КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ"НАЦІОНАЛЬНИЙ РЕЗЕРВ", Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку про визнання неправомірними дії фонду гарантування вкладів фізичних осіб,
УСТАНОВИВ:
Непідприємницьке товариство "Відкритий недержавний пенсійний фонд "Резерв Тернопілля" (надалі по тексту - позивач) звернулася до суду з позовом, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі по тексту - Фонд) щодо неповернення пенсійних активів у розмірі 35 000,00 грн. розміщених у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Південкомбанк» згідно Договору банківського вкладу «Стандартний» № 303Д-11Ю від 25.11.2013 року; зобов'язати Фонд повернути позивачу пенсійні активи у розмірі 35 000,00 грн. розміщені у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Південкомбанк» згідно Договору банківського вкладу «Стандартний» № 303Д-11Ю від 25.11.2013.
В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що Фондом у порушення положень Законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення» та «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», допущена протиправна бездіяльність по неповерненню позивачу пенсійних активів, розміщених у ПАТ «КБ «Південкомбанк», що порушує права та законні інтереси фізичних осіб - учасників НТ «ВНПФ «Резерв Тернопілля».
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 травня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року, у задоволені позовних вимог відмовлено.
В касаційній скарзі Непідприємницьке товариство "Відкритий недержавний Пенсійний Фонд "Резерв Тернопілля" просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що позивач є особливим суб'єктом, який розпоряджається виключно пенсійними активами фізичних осіб, при цьому у своїй власності жодних активів не має. Вказує, що позивач ніколи не розміщував пенсійні активи на депозитних рахунках як свої власні, прибуток від такого інвестування завжди зараховувався на користь його учасників, а не на користь фонду, а тому пенсійні активи не є вкладом юридичної особи.
В запереченні на касаційну скаргу Уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію ПАТ "КБ "Південкомбанк" просить судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
У ході розгляду справи судами встановлено, що позивач є недержавним пенсійним фондом, отже є неприбутковою юридичною особою, єдиним видом діяльності якої є здійснення недержавного пенсійного забезпечення.
Згідно договору банківського вкладу «Стандартний» від 25.11.2013 № 303Д-11Ю, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Південкомбанк» (надалі-Банк) та НТ «ВНПФ «Резерв Тернопілля», від імені та за рахунок якого діє ПрАТ «КУА «Національний резерв» на підставі договору про управління активами недержавного пенсійного фонду № 2-КУА від 02.06.2014, Банк відкриває Вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № 26510029590003 в Глибочицькому відділенні Київської філії ПАТ «КБ «Південкомбанк». Вкладник перераховує грошові кошти у безготівковій формі на рахунок, а Банк приймає грошові кошти Вкладника в сумі 35 000,00 грн. Банк зобов'язується повернути Вкладнику вклад 28.05.2014. За користування коштами Банк сплачує Вкладнику проценти з розрахунку 20,5 % річних.
При цьому, доказів перерахування Банку відповідних грошових коштів у сумі 35 000,00 грн. позивач суду не надав.
Позивач звернувся до ПАТ «КБ «Південкомбанк» із заявою від 16.06.2014 вих. № 221 про повернення грошових коштів за договором від 25.11.2013 № 303Д-11Ю в сумі 35 000,00 грн., проте, грошові кошти позивачу банком повернуті не були.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 24.09.2014 № 598 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Південкомбанк» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 26.09.2014 № 101 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Південкомбанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Південкомбанк».
У зв'язку з наведеним, позивач звернувся до Фонду із заявою від 15.12.2014 вих.№14 про повернення коштів (депозитного вкладу) в розмірі 35 000,00 грн., розміщених у ПАТ «КБ «Південкомбанк» згідно договору банківського вкладу «Стандартний» від 25.11.2013 № 303Д-11Ю, на яку отримав відповідь відповідача 1 від 13.01.2015 вих. № 09-342/15, в якій зазначалося, що за приписами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вкладником є виключно фізична особа, якій держава гарантує відшкодування в розмірі до 200000,00 грн., а не юридична особа, якою є позивач. При цьому, задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного банку відбувається у порядку черговості. Отже, у разі акцептування банком кредиторських вимог позивача, вони можуть бути задоволенні у сьому чергу кредиторських вимог, як це передбачено частиною 1 статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
На думку позивача, пенсійні активи не можуть включатися до ліквідаційної маси зберігача пенсійного фонду та інших банків, отже їх неповернення Фондом свідчить про допущення протиправної бездіяльності, що стало підставою для звернення позивача до адміністративного суду з відповідними позовними вимогами.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що між позивачем та ПАТ «КБ «Південкомбанк» укладено договір банківського вкладу - депозитний, тобто мають місце відносини щодо повернення банком суми депозитних коштів позивача, тому задоволення вимог позивача має здійснюватися в загальному порядку задоволення вимог кредиторів ПАТ «КБ «Південкомбанк», тобто у порядку господарсько-процесуального законодавства.
Також судами зазначено, що позивачем не доведено укладення пенсійних контрактів з фізичними особами, перелік яких наведено у реєстрі учасників НТ «ВНПФ «Резерв Тернопілля» станом на 25.11.2013, для підтвердження їх статусу вкладників та/або учасників фонду, а також для підтвердження того, що вклади відповідних фізичних осіб є їх власністю, а не власністю фонду та відносяться до пенсійних активів.
Разом з тим, вирішуючи спір між сторонами, суди виходили з того, що цей спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів вважає, що суди не звернули увагу на наступне.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Кожна особа має право в порядку, встановленому КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси (частина перша статті 6 КАС України; в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом).
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 КАС України).
Згідно із частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
У цій справі оскаржується бездіяльність Фонду щодо неповернення коштів, розміщених на депозитному рахунку. При цьому, на думку позивача, ці кошти є пенсійними активами, розміщеними у Банку, і не можуть у процедурі ліквідації банку, яку здійснює Фонд, включатися до ліквідаційної маси зберігача пенсійного фонду та інших банків.
Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" установлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, НБУ, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 2 цього Закону уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах