ПОСТАНОВА
Іменем України
26 березня 2019 року
Київ
справа №826/16005/14
адміністративне провадження №К/9901/5183/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2015 у складі колегії суддів Старової Н.Е., Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В. у справі №826/16005/14 за позовом Відкритого недержавного пенсійного фонду "Резерв Слобожанщини" до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
Відкритий недержавний пенсійний фонд «Резерв Слобожанщини» (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив суд: визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - Фонд, відповідач) щодо неповернення пенсійних активів у розмірі 18000 грн., розміщених у Публічному акціонерному товаристві «Банк Форум» (далі - ПАТ «Банк Форм») згідно генерального договору банківського вкладного (депозитного) рахунку від 28.03.2013 №213 та договору банківського вкладу (депозиту) «Строковий» від 05.04.2013 №213/2; зобов'язати Фонд повернути позивачу пенсійні активи у розмірі 18000 грн., розміщених у ПАТ «Банк Форум» згідно генерального договору банківського вкладного (депозитного) рахунку від 28.03.2013 №213 та договору банківського вкладу (депозиту) «Строковий» від 05.04.2013 №213/2.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що, беручи до уваги постанову Правління Національного банку України від 13.06.2014 №355 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Форум» та відповідно прийняття виконавчою дирекцією Фонду рішення від 16.06.2014 №49 про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ «Банк Форум», відповідач звернувся до уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію із заявою щодо повернення пенсійних активів (коштів) у розмірі 18000 грн., розміщених у ПАТ «Банк Форум» шляхом їх перерахування на поточний рахунок позивача. Однак, станом на момент звернення до суду відповідачем зазначені кошти не повернуті, при цьому, враховуючи наявність встановленої законодавством імперативної заборони включення пенсійних активів до ліквідаційної маси банків та прямої заборони виконувати будь-які зобов'язання фінансової установи (банку) за рахунок цих пенсійних активів, на переконання позивача, заявлені ним вимоги є обґрунтованими.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2015 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2014 року - скасовано, прийнято нову, якою адміністративний позов Відкритого недержавного пенсійного фонду «Резерв Слобожанщини» до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо неповернення пенсійних активів у розмірі 18000,00 (вісімнадцять тисяч) грн., розміщених у ПАТ «Банк Форум» відповідно до генерального договору банківського вкладного (депозитного) рахунку від 28.03.2013 №213 та договору банківського вкладу (депозиту) «Строковий» від 05.04.2014 №213/2.
Зобов`язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повернути відкритому недержавному пенсійному фонду «Резерв Слобожанщини» пенсійні активи у розмірі 18000,00 (вісімнадцять тисяч) грн., розміщені у ПАТ «Банк Форум» відповідно до вищевказаних договорів.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь відкритого недержавного пенсійного фонду «Резерв Слобожанщини» (ЄДРПОУ 34619062) судовий збір у розмірі 109, 62 (сто дев'ять) грн.
В касаційній скарзі Фонд гарантування вкладів фізичних осіб просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2015, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.11.2014 залишити без змін. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що судом апеляційної інстанції було порушено норми статті 1063 Цивільного кодексу України, внаслідок чого безпідставно встановлено, що генеральний договір банківського вкладного (депозитного) рахунку № 213 від 28.03.2013 та договір банківського вкладу (депозитний) "Строковий" № 213/2 від 05.04.2013 укладено на користь фізичних осіб. Фонд також вказав на те, що зобов'язуючи відповідача повернути пенсійні активи безпосередньо позивачу, суд порушив норми статей 26, 27 та 28 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Фонд наголосив, що судом апеляційної інстанції було порушено норми статті 20 вищезазначеного Закону щодо використання коштів відповідача, які не можуть витрачатися на повернення пенсійних активів банків, що перебувають в процесі ліквідації.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
У ході розгляду справи судами встановлено, що 28.03.2013 між позивачем (Вкладник), від імені та за рахунок якого виступило Приватне акціонерне товариство «Компанія з управління активами «Національний резерв», та ПАТ «Банк Форум» (Банк) укладено генеральний договір банківського вкладного (депозитного) рахунку №213, предметом якого є відкриття банком вкладнику вкладного (депозитного) рахунку і розміщення на платній основі тимчасово вільних коштів/банківських металів (п. 1.1 договору).
На підставі вказаного генерального договору 05.04.2013 сторонами укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Строковий» №213/2, за умовами п. 1 якого вкладник розміщує на депозитному рахунку тимчасово вільні грошові кошти в сумі 18000 грн. строком з 05.04.2013 по 04.04.2014 (далі - вклад). На суму вкладу банком нараховуються і виплачуються проценти в розмірі 20% річних (п. 2 Договору).
Позивач звернувся до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію із заявою про повернення йому пенсійних активів у розмірі 18000,00 грн., розміщених у ПАТ "Банк Форум" відповідно до договору банківського вкладу. Не отримавши цих коштів, позивач звернувся до суду.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що обов'язковою умовою для повернення грошових коштів, розміщених в банківській установі недержавним пенсійним фондом, є встановлення факту належності таких коштів до складу пенсійних внесків учасників фонду. Разом з тим, жодних доказів належності коштів до складу пенсійних внесків учасників фонду позивачем суду не надано.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що за договором банківського вкладу №213 від 28.03.2013 власниками пенсійних коштів та вкладниками в розумінні статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є саме фізичні особи-учасники позивача, на яких розповсюджуються гарантії, встановлені цим законом.
Також апеляційний суд вказав, що доводи відповідача про виключення з активів пенсійних фондів, що не включаються до ліквідаційної маси, депозитів на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання негативному впливу на стабільність банківської системи» №1586-VII спростовуються незворотністю дії законів у часі, оскільки спірні правовідносини виникли до набрання чинності цим законом.
Крім того, апеляційний суд не погодився з доводами суду першої інстанції в частині того, що позивач під час розгляду справи не надав документи на підтвердження того, що грошові кошти у сумі 18000,00 грн. зараховані на депозитний рахунок є коштами ВНПФ «Резерв Слобожанщини», оскільки такі доводи спростовуються наданим платіжним дорученням №3343 від 05.04.2013.
Разом з тим, вирішуючи спір між сторонами, суди виходили з того, що цей спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів вважає, що суди не звернули увагу на наступне.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Кожна особа має право в порядку, встановленому КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси (частина перша статті 6 КАС України; в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом).
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 КАС України).
Згідно із частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
У цій справі оскаржується бездіяльність Фонду щодо неповернення коштів, розміщених на депозитному рахунку. При цьому, на думку позивача, ці кошти є пенсійними активами, розміщеними у Банку, і не можуть у процедурі ліквідації банку, яку здійснює Фонд, включатися до ліквідаційної маси зберігача пенсійного фонду та інших банків.
Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" установлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, НБУ, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 2 цього Закону уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
За змістом статті 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
Згідно із частиною першо