ПОСТАНОВА
Іменем України
25 березня 2019 року
Київ
справа №812/1650/17
адміністративне провадження №К/9901/63029/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області
на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.09.2018 (колегія суддів: головуючий суддя - Блохін А.А., судді - Гайдар А.В., Сухарьок М.Г.)
у справі №812/1650/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Альянс-Строй»
до Головного управління ДФС у Луганській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Альянс-Строй» (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Луганській області (далі - ДФС) від 09.10.2017.
В обґрунтування позовних вимог зазначило про помилковість висновку контролюючого органу, що господарські операції позивача з його контрагентом не мали реального характеру, відтак відповідач не мав правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення щодо збільшення Товариству сум грошового зобов'язання з податку на прибуток.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 26.02.2018 (суддя - Кисельова Є.О.) у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.09.2018 задоволено апеляційну скаргу позивача, скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ДФС від 09.10.2017 № 00001441401.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції ДФС звернулась з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просила її скасувати та залишити в силі рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26.02.2018. При цьому скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про обґрунтованість заявленого адміністративного позову. Судом не враховано, що наявні в матеріалах справи докази не підтверджують реальність виконання укладених між Товариством та його контрагентом угод, а надані позивачем документи бухгалтерського обліку складені з порушенням вимог чинного законодавства.
Позивач відзиву на касаційну скаргу не надав, що не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно з частиною 4 статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України мотивувальна частина судового рішення повинна містити посилання на докази, відхилені судом, мотиви їх відхилення та мотивовану оцінку кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Постанова суду апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідає в зв'язку з наступним.
З матеріалів справи вбачається, що за наслідками позапланової документальної невиїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства України за період вересень - жовтень 2015 року з ПДВ та за 2015 рік з податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ "Стимоіл-Компані" ДФІ складено акт від 27.09.2017.
В акті викладено висновки контролюючого органу про наявність в діяльності позивача порушень, зокрема, пунктів 44.1, 44.6 статті 46, пунктів 134.1.1, п.134.1 статті 134, пункту 135.1. статті 135 Податкового Кодексу України, в результаті чого Товариством занижено податок на прибуток за 2015 рік на суму 73 266 грн.
На цій підставі 09.10.2017 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №00001431401, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на 73 266 грн.
Свої дії щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ДФС мотивує тим, що позивачем не надано належних доказів реального виконання укладених між Товариством та ТОВ "Стимоіл-Компані" договорів поставки та надання послуг.
Спірні правовідносини внормовано приписами Податкового Кодексу України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, в редакціях, що діяли на час їх виникнення.
З огляду на приписи статей 14, 44, 134, 135 Податкового Кодексу України господарські операції для визначення податкових зобов'язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Господарський договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку і його наявність свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, відтак, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.
У зв'язку з цим недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.
Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не