ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 905/1851/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,
за участю представників:
Товариства з обмеженою відповідальністю
"Спецвагон Транслізинг" - Сича Є.Ю.,
Приватного акціонерного товариства
"Донецьксталь"- металургійний завод" - Сухацького А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецвагон Транслізинг"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.12.2018 (у складі колегії суддів: Попков Д.О. (головуючий), Пушай В.І., Стойка О.В.)
у справі № 905/1851/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецвагон Транслізинг"
до Приватного акціонерного товариства "Донецьксталь"- металургійний завод"
про стягнення 3 990 747,68 грн,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецвагон Транслізинг" (далі - ТОВ "Спецвагон Транслізинг") звернулося до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Донецьксталь"- металургійний завод" (далі - ПрАТ "Донецьксталь"- металургійний завод"), у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило стягнути з відповідача 3 990 747,68 грн, у тому числі: 3 944 550,00 грн заборгованості зі сплати орендної плати за договором оренди залізничного рухомого складу від 17.03.2016 № 2/2016/33/31848ДС за період з березня по липень 2017 року, 3 521,28 грн заборгованості з компенсації вартості залізничного тарифу та 42 676,40 грн заборгованості з компенсації вартості ремонту вагонів.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди залізничного рухомого складу від 17.03.2016 № 2/2016/33/31848ДС, укладеного між сторонами, щодо повної та своєчасної оплати відповідних платежів.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 11.10.2018 (суддя Зекунов Е.В.) позов задоволено. Стягнуто з ПрАТ "Донецьксталь"- металургійний завод" на користь ТОВ "Спецвагон Транслізинг" заборгованість у сумі 3 990 747,68 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 59 861,22 грн. Відмовлено у задоволенні клопотання ПрАТ "Донецьксталь"- металургійний завод" про відстрочення виконання рішення на 12 місяців.
Судове рішення мотивовано доведеністю обставин неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання з повної та своєчасної оплати орендних платежів за користування вагонами позивача за період з березня по липень 2017 за договором оренди залізничного рухомого складу, а також з компенсації вартості залізничного тарифу та вартості ремонту орендованих вагонів. Водночас відмовляючи у клопотанні відповідача про відстрочення виконання рішення, суд першої інстанції виходив із того, що обставини, якими відповідач обґрунтовує це клопотання, не є такими, що дійсно ускладнюють виконання судового рішення, а сам по собі скрутний матеріальний стан останнього не свідчить про виключність обставин, з яким пов'язується можливість відстрочення виконання рішення суду.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.12.2018 рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог ТОВ "Спецвагон Транслізинг" про стягнення з ПрАТ "Донецьксталь"- металургійний завод" заборгованості з орендних платежів в розмірі 2 190 150,00 грн та викладено пункти 1-3 мотивувальної частини рішення у редакції, відповідно до якої позовні вимоги ТОВ "Спецвагон Транслізинг" до ПрАТ "Донецьксталь"- металургійний завод" про стягнення 3 990 747,68 грн задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ "Донецьксталь"- металургійний завод" на користь ТОВ "Спецвагон Транслізинг" 1 754 400,00 грн заборгованості зі сплати орендної плати, 3 521,28 грн заборгованості з компенсації вартості залізничного тарифу, 42 676,40 грн заборгованості з компенсації вартості ремонту вагонів. У задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. Стягнуто з ТОВ "Спецвагон Транслізинг" на користь ПрАТ "Донецьксталь"- металургійний завод" витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 22 269,41грн.
Апеляційний суд застосував до спірних правовідносин положення частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та дійшов висновку, що незалежно від змісту укладеного між сторонами договору та його дійсності, переважному в силу частини 3 статті 6 ЦК застосуванню підлягає правило, закріплене у частині 6 статті 762 ЦК, що формулює у розумінні частини 4 статті 14 цього Кодексу правомірну підставу звільнення відповідача від виконання встановленого договором обов'язку з внесення орендної плати за користування вагонами за період, коли ці вагони було заблоковано на території, яка тимчасово непідконтрольна Україні.
Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у січні 2019 року ТОВ "Спецвагон Транслізинг" подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.12.2018 в частині скасування рішення суду першої інстанції, а рішення Господарського суду Донецької області від 11.10.2018 у частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 2 190 150,00 грн залишити в силі.
Касаційну скаргу ТОВ "Спецвагон Транслізинг" обґрунтовує, зокрема тим, що включення до умов договору положень щодо обов'язків (відповідальності) орендаря стосовно орендованого майна повною мірою узгоджуються з положеннями статей 6, 627 ЦК та не суперечать іншим законодавчим актам, а само по собі перебування вагонів на неконтрольованій території навіть після встановлення заборони переміщення через лінію розмежування не обмежує орендаря в можливості використання цих вагонів в межах неконтрольованої Україною території, що є недостатнім для звільнення від плати за оренду майна; судом апеляційної інстанції не надано оцінки тому, що відповідачем не підтверджено жодним доказом факту невикористання орендованих вагонів за певний період.
У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ "Донецьксталь"- металургійний завод" зазначає про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи, тому просить залишити оскаржене судове рішення без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що 17.03.2016 між ТОВ "Спецвагон Транслізинг" (орендодавець) і ПрАТ "Донецьксталь"- металургійний завод" (орендар) укладено договір № 2/2016/33/31848ДС оренди залізничного рухомого складу, за умовами якого орендодавець зобов'язаний передати, а орендар прийняти в оренду залізничний рухомий склад (далі - РС), технічно придатний до перевезень. Номери РС, кількість, модель, рік будови і вид РС вказуються в актах прийому-передачі до цього договору, які є його невід'ємною частиною (пункт 1.1).
Згідно з пунктом 2.1 договору передача рухомого складу в оренду відбувається в місці(ях), визначених за угодою сторін цього договору, і оформлюється актом прийому-передачі, який підписується на залізничній станції України (на підконтрольній офіційній владі України території), погодженій сторонами. Датою початку оренди вважається дата підписання актів прийому-передачі. День підписання акта прийому-передачі вважається першим днем оренди.
У пункті 3.2 договору встановлено обов'язки орендаря, відповідно до яких останній, зокрема, приймає РС орендодавця для перевезень по маршрутах, заздалегідь погоджених з орендодавцем (пункт 3.2.1); здійснює платежі Орендодавцю в сумах і термінах, визначеними цим договором (пункт 3.2.2); за свій рахунок робить технічне обслуговування (поточні ремонти) рухомого складу, підготовку під навантаження, поточні ремонти з відчепленням із заміною, ремонтом комплектуючих деталей рухомого складу, колісних пар, балки надресорної, бокової рами, автозчеплення, поглинаючого апарату (пункт 3.2.4); самостійно несе витрати, пов'язані з використанням рухомого складу в процесі його експлуатації (пункт 3.2.6); після припинення дії цього договору або на вимогу орендодавця, орендар повертає орендодавцеві рухомий склад впродовж 30 календарних днів у тому стані, в якому він його отримав в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, заздалегідь очищений від залишків вантажів, що перевозяться, при цьому складається акт прийому-передачі вагонів (пункт 3.2.8); оплачує залізничний тариф при відправці РС до місць проведення планових видів ремонтів із станцій вивантаження, а також залізничний тариф по території інших держав, окрім України, при поверненні РС з місць проведення планових ремонтів до станції навантаження (пункт 3.2.11).
У пункті 4.2 договору сторонами погоджено орендну плату у розмірі 300,00 грн, у тому числі ПДВ, за один вагон на добу (повну або не повну).
Відповідно до пункту 4.3 договору орендна плата сплачується в наступному порядку: 100 % передоплати впродовж 3-х банківських днів з дати виставлення рахунку орендодавцем до фактичної відправки вагонів в оренду; розрахунок за подальші місяці оренди робиться орендарем на підставі рахунків орендодавця у формі 100 % передоплати, яка підлягає перерахуванню орендодавцеві до початку поточного місяця.
Орендар упродовж 5-ти днів з дати отримання оригіналів актів наданих послуг повинен затвердити та завірити його зі своєї сторони печаткою та направити його орендодавцеві. У разі не повернення акта виконаних робіт у строк, встановлений договором, акт вважається прийнятим орендарем за принципом мовчазної згоди (пункт 4.5 договору).
Відповідно до пункту 8.1 договору, останній набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2016, а в частині взаєморозрахунків до повного їх погашення.
Також судами установлено, що між сторонами було укладено ряд додаткових угод до договору оренди залізничного рухомого складу від 17.03.2016 № 2/2016/33/31848ДС.
Згідно з додатковими угодами № 1 від 08.11.2016, № 2 від 30.12.2016, № 3 від 23.01.2017, № 5 від 01.02.2017 сторони доповнили договір пунктом 3.2.15, а також вносили зміни до пункту 4.2 зазначеного договору щодо розміру орендної плати.
На виконання умов договору позивач протягом 2016-2017 років передав у користування відповідачу 128 вагонів, у тому числі: 102 напіввагони (НВ) та 26 критих вагонів (КВ), що підтверджується актами приймання-передачі вагонів.
У подальшому відповідно до умов договору оренди залізничного рухомого складу від 17.03.2016 № 2/2016/33/31848ДС ТОВ "Спецвагон Транслізинг" прийняло з оренди від ПрАТ "Донецьксталь"- металургійний завод" 74 вагони, у тому числі: 63 напіввагони та 11 критих вагонів, що підтверджується актами приймання-передачі вагонів.
Станом на дату звернення ТОВ "Спецвагон Транслізинг" з позовом до суду у орендному користуванні ПрАТ "Донецьксталь"- металургійний завод" знаходиться 54 вагони: 39 напіввагони та 15 критих вагонів.
Протягом березня-червня 2017 року позивачем на адресу відповідача для підписання та оплати було направлено акти виконаних робіт на загальну суму 4 028 250,00 грн, факт отримання яких відповідачем підтверджується матеріалами справи, проте, всупереч умовам договору зазначені акти відповідачем підписано не було та позивачу не повернуто.
Крім того, судами встановлено, що відповідно до пункту 3.2.4 договору від 17.03.2016 № 2/2016/33/31848ДС, відповідач звертався до позивача з гарантійними листами від 16.03.2017 № 40/1-455 та від 19.04.2017 № 40/1-558 з проханням організувати ремонт вагонів, що знаходилися в орендному користуванні відповідача, з послідуючою компенсацією всіх витрат Позивачу.
Позивачем було організовано ремонт вагонів, які знаходилися в орендному користуванні відповідача, на загальну суму 42 676,40грн, що підтверджується актами наданих послуг від 15.05.2017 № 594 на суму 23 676,40грн, від 30.06.2017 № 1204 на суму 19 000,00грн. Вартість такого ремонту, що відповідно до умов договору має бути компенсована відповідачем, підтверджується актами виконаних робіт від 25.04.2017 № 303, від 10.04.2017 № 268, від 05.04.2017 № 260, від 24.03.2017 № 226, від 21.03.2017 № 218, підписаними між позивачем та виробничим підрозділом "Вагонним депо Кременчук" регіональної філії "Південна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", а також актом наданих послуг від 30.06.2017 № 560, підписаним між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейлтранс".
Послуги з поточного та капітального ремонту вагонів, наданих у користування відповідачу, на загальну суму 42 676,40 грн відповідачем не оплачено.
Також судами встановлено, що позивачем було сплачено залізничний тариф на загальну суму 3 521,28 грн, що підтверджується актами наданих послуг від 31.03.2017 № 03/17 на суму 3 355,44 грн та від 30.04.2017 № 04/17 на суму 165,84 грн та підлягає компенсації відповідачем на підставі пункту 3.2.6 договору від 17.03.2016 № 2/2016/33/31848ДС. Проте, сума сплаченого позивачем залізничного тарифу в розмірі 3 521,28 грн відповідачем компенсована не була.
Всього за період з 01.02.2017 по 30.06.2017 позивач надав відповідачу послуги з оренди піввагонів на суму 4 887 600,00 грн, оренди критих вагонів на суму 1 080 250,00 грн, оплати залізничного тарифу на суму 3 521,28 грн та організації ремонту вагонів на суму 42 676,40 грн.
Загальний обсяг грошових надходжень за договором від 17.03.2016 № 2/2016/33/31848ДС від відповідача та факт часткової оплати наданих позивачем послуг підтверджується довідкою банку від 12.07.2017.
Ураховуючи виникнення заборгованості, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою сплатити заборгованість за договором, що підтверджується наявними в матеріалах справи листами від 09.03.2017 № С-21, від 21.03.2017 № С-26, від 24.04.2017 № С-36, від 28.04.2017 № С-37, від 24.05.2017 № С-44 та претензією від 24.05.2017 № 2775, на які відповідачем відповіді надано не було, заборгованість не погашена.
Неналежне виконання ПрАТ "Донецьксталь"- металургійний завод" умов договору від 17.03.2016 № 2/2016/33/31848ДС щодо оплати наданих позивачем послуг з оренди РС за період з березня по липень 2017 року, компенсації вартості залізничного тарифу та вартості ремонту вагонів, що оформлено відповідними актами виконаних робіт, на загальну суму 3 990 747,68 грн стало підставою для звернення ТОВ "Спецвагон Транслізинг" з відповідним позовом.
Відповідно до положень статті 193 ГК суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтями 283, 286 ГК визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незале