ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 922/1391/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткач І.В. - головуючий, Вронська Г.О., Стратієнко Л.В.
за участю секретаря судового засідання Бойка В.С.,
представників учасників справи:
позивача - Семенук М.А., Ярчак І.С.,
відповідача-1 - Гордійчук Ю.В.,
відповідача-2 - не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.12.2018
(головуючий - Тихий П.В., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.)
у справі №922/1391/18
за позовом Національного антикорупційного бюро України
до 1. Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська",
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім-Ресурс"
про визнання угоди недійсною,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.Короткий зміст позовних вимог
1.1. У травні 2018 року Національне антикорупційне бюро України звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім-Ресурс" про визнання недійсним договору поставки вугілля від 18.08.2015 року №18/08-1, укладеного між відповідачами.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір суперечить інтересам держави і суспільства, його укладено з порушенням вимог наказу Міненерговугілля України від 11.03.2014 року №237 "Про невідкладні заходи стабілізації фінансового стану галузі та запобігання проявам корупції", що призвело до продажу вугілля за вартістю нижче ринкової та спричинило недоотримання коштів державним вугледобувним підприємством.
1.3. Нормативними підставами позову визначено ст.ст. 203, 215, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій
2.1. Детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - позивач, НАБУ) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні від 05.07.2016 №52016000000000222 з попередньою правовою кваліфікацією за ч.3 ст.209 та ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України.
2.2. Під час здійснення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні встановлено, що 18.08.2015 між Державним підприємством "Вугільна компанія "Краснолиманська" (далі - відповідач-1, ДП "ВК "Краснолиманська") як постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім - Ресурс" (далі - відповідач-2, ТОВ "Торгівельний дім - Ресурс") як покупцем укладено Договір поставки вугілля №18/08-1 (далі - Договір поставки), за умовами якого відповідач-1 зобов'язався поставити для відповідача-2 вугільну продукцію, а відповідач - 2 - прийняти та оплатити її вартість.
Згідно з п. 2.2 Договору поставки місце поставки вугілля: залізнична станція вантажоотримувача - ТЕС ПАТ "Центренерго".
Відповідно до п. 6.1 Договору поставки базова ціна вугілля визначається у додатках до цього договору.
У додатках №№ 1, 2 до Договору поставки сторони визначили ціну вугілля марки Г 0-100 у сумі 716,67 грн за 1 тонну без ПДВ.
2.3. На виконання умов Договору поставки у період з 31.08.2015 по 15.10.2015 відповідачами підписано акти приймання-передачі вугільної продукції, згідно з якими ДП "ВК "Краснолиманська" відвантажило вугілля для Вуглегірської ТЕС ПАТ "Центренерго" за ціною 716,67 грн. за 1 тонну без ПДВ.
2.4. Під час досудового розслідування кримінального провадження позивачем встановлено, що 10.09.2015 між ТОВ "ТД Ресурс" як постачальником та Публічним акціонерним товариством "Центренерго" як покупцем укладено Договір поставки вугілля № 111/39 на орієнтовну суму 520 000 000,00 грн з терміном поставки вугілля згідно з Специфікаціями до договору в залежності від потреби покупця з базовим значенням золи 23%, газовим значенням вологи 8,9%.
Згідно з п. 6.1 Договору поставки вугілля №111/39 ціна за 1 тонну вугілля, що поставляється за цим договором, становить 1 300,00 грн, у т.ч. ПДВ (20%) - 216,67 грн з базовими показниками якості, визначеними у п. 4.2 договору.
Позивач стверджує, що постачання вугілля ДП "ВК "Краснолиманська" для ПАТ "Центренерго" відбулось із залученням посередника - ТОВ "ТД Ресурс". При цьому, на думку позивача, процентна різниця між ціною вугілля, за якою здійснено продаж ДП "ВК "Краснолиманська" для ТОВ "ТД Ресурс", та ціною, за якою те ж саме вугілля було продано ТОВ "ТД Ресурс" для ПАТ "Центренерго", складає 51,16%.
2.5. Згідно з відомостями, розміщеними у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновником ДП "ВК "Краснолиманська" є Міністерство енергетики та вугільної промисловості України.
Відповідно до наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 08.06.2012 №405 ДП "ВК "Краснолиманська" є підприємством, що належить до сфери управління Міненерговугілля України.
Пунктом 2.2.1 Статуту ДП "ВК "Краснолиманська" визначено, що одним з основних напрямків діяльності підприємства є добування та збагачення кам'яного вугілля.
2.6. Згідно з п. 2 наказу Міненерговугілля України від 11.03.2014 №237 "Про невідкладні заходи стабілізації фінансового стану галузі та запобігання проявам корупції" керівникам вугледобувних підприємств спільно з ДП "Вугілля України" наказано забезпечити продаж збагаченого вугілля за ринковими цінами безпосередньо генеруючим компаніям теплових електростанцій та вжити заходів для недопущення продажу посередникам незбагаченого вугілля.
Вказаний наказ опубліковано в Інформаційно-аналітичному бюлетені "Вісник паливно-енергетичного комплексу України" 2014, 03, №3 та оприлюднено на офіційному веб-сайті Міненерговугілля України 11.03.2014. Цей наказ було також надіслано до ДП "ВК "Краснолиманська" та зареєстровано відповідачем-1 у книзі реєстрації вхідної кореспонденції 13.03.2014 за № 01/1-29.
Позивач стверджує, що наказ Міненерговугілля України від 11.03.2014 № 237 "Про невідкладні заходи стабілізації фінансового стану галузі та запобігання проявам корупції", яким визначено обов'язковість продажу збагаченого вугілля за ринковими цінами безпосередньо генеруючим компаніям теплових електростанцій, був обов'язковим до виконання як для ДП "ВК "Краснолиманська", а також для ТОВ "ТД Ресурс".
Проте внаслідок залучення посередника - ТОВ "ТД Ресурс" під час реалізації відповідачем-1 для ПАТ "Центренерго" видобутого вугілля, вимоги зазначеного наказу Міненерговугілля України від 11.03.2014 №237 дотримано не було, що призвело до продажу вугілля за вартістю нижче ринкової та спричинило недоотримання коштів державним вугледобувним підприємством.
На підтвердження того, що ТОВ "ТД Ресурс" було посередником під час постачання ДП "ВК "Краснолиманська" вугілля для ПАТ "Центренерго", позивач надав специфікацію від 10.09.2015 №1 до Договору поставки вугілля №111/39, у якій визначено, що виробником та вантажовідправником вугілля є ДП "ВК "Краснолиманська".
2.7. Під час досудового розслідування також встановлено, що 30.06.2015 між ДП "ВК "Краснолиманська" та ДП "Державна вугільна компанія" було укладено Договір поставки вугілля №09-15/ЕНЦ, за умовами якого ДП "ВК "Краснолиманська" зобов'язалось поставити для ДП "Державна вугільна компанія" вугільну продукцію, а останнє - прийняти та оплатити її вартість.
Згідно з додатками №№ 07/15-1, 08/15-1, 09/15-1, 11/15-1 до Договору поставки вугілля від 30.06.2015 №09-15/ЕНЦ, ціна 1 тонни вугілля марки Г 0-100 склала 1080,00 грн без ПДВ.
Тобто у той же період часу, що збігається з періодом укладення та виконання Договору поставки № 18/08-1, ДП "ВК "Краснолиманська" постачалося вугілля марки Г 0-100 за ринковими цінами та значно вищими від тих, за якими було реалізовано вугілля для ТОВ "ТД Ресурс".
2.8. Таким чином, позивач вважає, що внаслідок укладення Договору поставки між ДП "ВК "Краснолиманська" та ТОВ "ТД Ресурс", яке не є генеруючою компанією теплових електростанцій, і продаж вугілля за цінами, значно нижчими від ринкових, було порушено інтереси держави і суспільства, що є підставою для визнання Договору поставки недійсним на підставі ч.3 ст.228 ЦК України та ст.207 ГК України. Наявність у відповідачів наміру на порушення інтересів держави і суспільства внаслідок укладення Договору поставки позивач підтверджує Договором поставки, актами приймання-передачі вугільної продукції, підписаними на виконання його умов, договором поставки вугілля від 10.09.2015 №111/39 зі специфікацією №1 (у т.ч. відомостями про виробника та вантажовідправника вугілля, зазначеними у п. 1 специфікації), договором поставки вугілля від 30.06.2015 № 09-15/ЕНЦ з додатками (у т.ч. відомостями про ціну вугілля, зазначеними у п. 1 додатків), наказом Міненерговугілля України від 11.03.2014 № 237 "Про невідкладні заходи стабілізації фінансового стану галузі та запобігання проявам корупції".
Оскільки в момент укладення Договору поставки його сторони усвідомлювали, що це призведе до порушення порядку продажу вугілля, встановленого наказом Міненерговугілля України від 11.03.2014 № 237, проте не відмовилися від наміру укласти спірний договір, а отже, допускали настання протиправних наслідків. Таким чином, позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним Договору поставки як такого, що суперечить інтересам держави і суспільства.
3. Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій
3.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.07.2018 року у справі у задоволені позову відмовлено.
3.1.1. Рішення мотивоване тим, що наказ Міненерговугілля України від 11.03.2014 №237 "Про невідкладні заходи стабілізації фінансового стану галузі та запобігання проявам корупції", на який посилається позивач як на підставу своїх позовних вимог, не є нормативно-правовим чи регуляторним актом міністерства. Тобто зазначений наказ не є актом цивільного або господарського законодавства. Тому недодержання в момент вчинення правочину його вимог відповідачем-1, не може бути підставою для визнання правочину недійсним.
3.1.2. Суд вказав, що матеріали справи не містять жодних доказів притягнення Міненерговугілля України посадових осіб ДП "ВК "Краснолиманська" до відповідальності за відвантаження енергетичного вугілля як на користь ТОВ "Торгівельний дім-Ресурс", так і на користь інших суб'єктів господарювання, що не є генеруючими компаніями теплових електростанцій. Таким чином, суд дійшов висновку, що прийнявши від ДП "ВК "Краснолиманська" відповідну звітність про відвантаження енергетичного вугілля, та не притягнувши посадових осіб підприємства до відповідальності, міністерство в розумінні ст. 241 Цивільного кодексу України схвалило укладені ДП "ВК "Краснолиманська" договори поставки.
Як стверджує суд першої інстанції, такі правові висновки у подібних правовідносинах наведені в постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі №5013/492/12.
За висновком суду, позивач не обґрунтував та не довів належними доказами в чому саме полягає порушення інтересів держави або суспільства внаслідок вчинення спірного правочину.
3.1.3. Як зазначив суд, наказ Міненерговугілля України №237 від 11.03.2014 не містить жодних прямих заборон на укладення договорів поставки вугілля між вугледобувними підприємствами та негенеруючими компаніями теплових електростанцій, а містить лише рекомендації, що адресовані виключно підприємствам, що входять до сфери управління Міненерговугілля України.
3.1.4. Суд відхилив як необґрунтоване твердження позивача про те, що протягом одного періоду часу ДП "ВК "Краснолиманська" здійснювало реалізацію вугільної продукції на користь ДП "Вугілля України" за значно вищими цінами, ніж визначено спірним Договором поставки, оскільки за висновком суду це не відповідає наявним у матеріалах справи документам.
3.1.5. Суд також взяв до уваги, що ДП "ВК "Краснолиманська" здійснювало реалізацію вугілля на користь ТОВ "Торгівельний дім - Ресурс" за цінами, що є середніми та суттєво не відрізняються від цін, за якими вугілля даної марки було реалізовано іншим контрагентам відповідача-1 у справі.
3.1.6. Твердження позивача про те, що ДП "ВК "Краснолиманська" здійснювало реалізацію вугілля, яке є власністю українського народу, є, на думку суду першої інстанції, безпідставним, оскільки власністю українського народу є самі надра, тоді як видобуте чи придбане вугілля є власністю надрокористувача, тобто ДП "ВК "Краснолиманська".
3.1.7. Законодавством не передбачено державне регулювання цін на вугільну продукцію, ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, виходячи з конкретних умов договору.
3.1.8. Відповідно до наявного у матеріалах справи Висновку експертного товарознавчого дослідження № 9637, складеного 03.07.2017 Харківським НДІ судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса, вартість вугілля, зазначеного, зокрема, в Договорі поставки та додатках до нього, є ринковою та входить в діапазон встановлених ринкових цін.
Натомість суд зазначив, що висновок експертів за результатами проведення комплексної судово-економічної та товарознавчої експертизи, підготовлені Київським НДІ судових експертиз 04.05.2017 та висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи № 3516/3517-17, підготовлений Дніпропетровським НДІ судових експертиз від 05.10.2017, також не встановили заподіяння будь-яких збитків в результаті укладення та виконання Договору поставки та порушень при укладенні та виконанні відповідачами спірного договору.
3.1.9. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не обґрунтував та належними доказами не довів, в чому саме полягав намір відповідачів порушити інтереси держави або суспільства. Крім того, позивач не вказав, які саме інтереси держави або суспільства було порушено відповідачами внаслідок укладення та виконання спірного договору, та в чому саме полягає таке порушення. Також, на думку суду, позивачем не обґрунтовано та не доведено належними доказами, якій особі внаслідок укладення та виконання відповідачами спірного договору було завдано шкоду та не доведено сам факт завдання шкоди.
3.2. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.12.2018 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено у повному обсязі. Визнано недійсним Договір поставки та вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції зазначив таке.
3.2.1. Наказ Міенерговугілля України №237 від 11.03.2014 за своєю правовою природою є регуляторним актом індивідуальної дії. Недодержання в момент вчинення правочину вимог зазначеного наказу є підставою для визнання такого правочину недійсним на підставі ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 та ч. З ст. 228 ЦК України.
3.2.2. Станом на дату укладення Договору поставки розпорядження Кабінету Міністрів України, яким віднесено м. Красноармійськ та м. Родинське до населених пунктів, на території яких здійснювалася АТО, не діяло. Отже, посилання суду першої інстанції на наявність заборони з укладення ПАТ "Центренерго" договорів на постачання вугілля є безпідставним.
3.2.3. Внаслідок залучення посередника TОB "Торгівельний дім-Ресурс" під час реалізації видобутого вугілля не було дотримано вимог наказу Міенерговугілля України №237 від 11.03.2014, що призвело до продажу вугілля за вартістю нижче ринкової та спричинило недоотримання коштів державним вугледобувним підприємством.
3.2.4. Продаж вугілля ДП "ВК "Краснолиманська" для ТОВ "Торгівельний дім-Ресурс" за цінами, нижчими від ринкових, підтверджується висновком експертів за результатами проведення комплексної судово-економічної та товарознавчої експертизи від 04.05.2017 №17820/16-53/20019/16-45 та висновком експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 05.10.2017 №3516/3517-17.
Місцевий господарський суд необґрунтовано надав перевагу висновку експертного товарознавчого дослідження від 03.07.2017 №9637, який не є належним доказом у справі, оскільки експерт не була попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
3.2.5. Суд апеляційної інстанції вказав, що місцевий суд, погоджуючись з доводами відповідачів, не встановив та не дослідив обставин чи зверталося ДП "ВК "Краснолиманська" безпосередньо до ПАТ "Центренерго" із пропозиціями про продаж вугілля, і чи відмовилося ПАТ "Центренерго" купувати вугілля без посередника.
3.2.6. Внаслідок укладення Договору поставки, результатом чого був продаж вугілля за цінами, значно нижчими від ринкових, порушено інтереси держави і суспільства. Помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що спірний правочин відповідно до ст. 241 ЦК України був погоджений Міненерговугілля в момент подання звітності ДП "ВК " Краснолиманська".
3.2.7. За висновком апеляційного господарського суду, необґрунтованим є посилання місцевого суду, що єдиним доказом порушення відповідачами інтересів держави та суспільства є наявність вини у формі умислу, яка повинна бути підтверджена вироком суду.
У зазначеному аспекті суд апеляційної інстанції вказав, що положення частини третьої статті 228 ЦК України не ставлять у залежність необхідність встановлення вини та умислу сторін правочину при визнанні правочину недійсним у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства.
Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов'язання, а також: наявність наміру у кожної із сторін. Отже, під час вирішення даного спору суду слід було встановити наявність чи відсутність наміру юридичної особи (оскільки саме вона є стороною правочину) на порушення інтересів держави і суспільства.
При цьому положення законодавства України не вимагають від позивача доведення розміру збитків, завданих внаслідок вчинення правочину, який оспорюється позивачем з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства.
Намір ДП "ВК "Краснолиманська" та ТОВ "ТД Ресурс" на порушення інтересів держави і суспільства внаслідок укладення договору поставки № 18/08-1 підтверджується, зокрема: Договором поставки, актами приймання-передачі вугільної продукції, підписаними на виконання його умов, договором поставки вугілля від 10.09.2015 № 111/39 зі специфікацією № 1 (у т.ч. відомостями про виробника та вантажовідправника вугілля, зазначеними у п. 1 специфікації), договором поставки вугілля від 30.06.2015 № 09-15/ЕНЦ з додатками (у т.ч. відомостями про ціну вугілля, зазначеними у п. 1 додатків), порушенням приписів наказу Міненерговугілля України від 11.03.2014 № 237 "Про невідкладні заходи стабілізації фінансового стану галузі та запобігання проявам корупції" (у т.ч. п. 2 наказу).
3.2.8. Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання недійсним Договору поставки як такого, що суперечить інтересам держави і суспільства, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. З огляду на це суд скасував рішення Господарського суду Харківської області від 27.07.2018 та прийняв нове рішення про задоволення позову.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
4.1. Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, ДП "ВК "Краснолиманська" звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.12.2018 скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 27.07.2018.
В обґрунтування зазначених вимог скаржник посилається на таке.
4.1.1. Суд невірно кваліфікував Наказ Міненерговугілля України №237 від 1 1.03.2014 як регуляторний акт індивідуальної дії та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для визнання договору недійсним відповідно до ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України. Суд неправильно застосував Закон України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
4.1.2. Суд дійшов помилкових висновків про те, що ДП "ВК "Краснолиманська" не
знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції та на підприємство не поширюються рекомендації Міністерства енергетики та вугільної промисловості України щодо не укладання договорів постачання вугілля у зв'язку з проведенням антитерористичної операції. Тобто судом було неправильно застосовано приписи Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".
4.1.3. Суд не дослідив повно та всебічно наявні у справі докази та надав невірну оцінку доказам. А саме, йдеться про неправильне застосування Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, що затверджена наказом Мінюсту №53/5 від 08.10.1998 та порушення ст. ст. 7, 76, 77, 86 ГПК України.
4.1.4. Помилковими, на думку скаржника, є висновки суду про невідповідність ціни спірного Договору поставки ринковим цінам, у зв'язку з цим неправильно застосовано ст. 44 ГК України та ст. 632 ЦК України.
4.1.5. Висновок суду про невідповідність спірного Договору поставки інтересам держави і суспільства здійснено за відсутності порушення відповідачами будь-яких актів законодавства, нічим не обґрунтований та побудований суто на припущенні про теоретичну можливість реалізації вугілля за більш вигідними цінами. У зазначеному аспекті скаржник вказує, що апеляційним судом неправильно застосовано ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України, порушено ст. ст. 2, 236 ГПК України.
4.2. У відзиві на касаційну скаргу НАБУ зазначає про безпідставність доводів касаційної скарги відповідача-1 та просить залишити її без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду без змін.
4.2.1. Позивач вважає помилковим твердження скаржника щодо відсутності підстав для визнання недійсним Договору поставки, оскільки зазначений правочин суперечить інтересам держави і суспільства, що є підставою для визнання його недійсним на підставі ч.1 ст.203 ЦК України.
4.2.2. Вимоги наказу Міненерговугілля України від 11.03.2014 №237 носять обов'язковий характер, тому протилежні доводи скаржника про рекомендаційність його положень є безпідставними, оскільки не відповідають дійсним обставинам справи.
4.2.3. Станом на дату укладення спірного Договору поставки розпорядження Кабінету Міністрів України, яким віднесено м.Красноармійськ та м.Родинське до населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операц