ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/26948/15
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Інжиніринг"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2018 (головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Тищенко О.В., Іоннікова І.А.)
за позовом Державного підприємства "Київпассервіс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Інжиніринг"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство інфраструктури України
про стягнення розміру завищеної вартості робіт,
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство "Київпассервіс" (далі - позивач) звернувшись в суд з позовом, просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий інжиніринг" (далі - відповідач), з урахуванням уточнень, 348 752,40 грн. завищеної вартості робіт.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Міністерством інфраструктури України під час здійснення перевірки діяльності відповідача були встановлені порушення за договором підряду № 0914/2 від 20.09.2014, укладеного між сторонами даного спору, а саме завищення у договорі вартості робіт, яка згідно висновків судових експертиз, проведених у справі, відповідає заявленій до стягнення сумі з урахуванням уточнень.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.04.2018 (суддя Ващенко Т.М.) у задоволенні позову відмовлено.
Такі висновки суду мотивовані тим, що встановлена між позивачем та відповідачем ціна вартості виконаних робіт - є вільною ціною, що не відноситься до державних регульованих цін, у зв'язку з чим сторони, як суб'єкти господарювання на діяльність яких не поширюється обов'язок встановлення державних регульованих цін на певні товари, самостійно за двосторонньою згодою у відповідності до статті 190 Господарського кодексу України встановили вільну ціну вартості надання послуг, які у даному правочину виступали як об'єкти цивільного права з вільною оборотоздатністю, що узгоджується і з приписами статей 177, 178, 190 Цивільного кодексу України.
Також суд дійшов висновку, що позивачем не доведено складу цивільного правопорушення для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, оскільки позивачем не доведено об'єктивну та суб'єктивну сторони спричинених відповідачем збитків, причинно-наслідковий зв'язок між діями та понесеними позивачем збитками саме у розмірі 348 752,40 грн. оскільки не доведено вини відповідача у їх понесенні позивачем, які і не доведено, що останнім вчинялись дії на їх уникнення.
При цьому, суд визнав, що акт Міністерства інфраструктури України "Про результати проведення перевірки діяльності державного підприємства "Київпассервіс" від 31.08.2015 - не є належним, допустимим та достатнім доказом вини відповідача, оскільки не є первинним документом та не носить обов'язковий характер. Крім того, суд відхилив посилання позивача на вказаний акт, оскільки виявлені порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору, а лише можуть бути підставою для притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому законом порядку.
Разом з цим суд першої інстанції відхилив висновки проведених у справі експертиз: № 2202/16-43 від 12.12.16 - через їх неповноту, суперечливість, невідповідність обставинам справи та наявним в ній доказам, і № 1-18/12 від 18.12.2017 - оскільки у вказаному висновку експертом не надано відповіді на поставлені судом питання.
Оскаржуваною постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2018 вказане рішення скасовано, прийнято нове яким позов задоволено повністю. Суд виходив з того, що в акті приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2014 року наявне завищення вартості будівельних робіт на суму 348 752,40 грн., що було встановлено в результаті проведення судової експертизи та зазначено у висновку експерта Українського центру судових експертиз № 1-18/12 від 18.12.2017, який судом першої інстанції помилково не взято до уваги.
У касаційній скарзі відповідач просить постанову у справі скасувати, залишивши в силі рішення у справі.
Ці вимоги мотивовано тим, що апеляційним судом, взято до уваги висновок експерта № 1-18/12 від 18.12.2017 без належної його оцінки в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України; неврахування положень статті 853 Цивільного кодексу України, оскільки роботи прийняті без зауважень та в повному обсязі за погодженою сторонами ціною, а тому відповідач вважає, що стягнення коштів не відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 06.07.2018 у справі №904/7287/17. Посилюючись на висновки Верховного Суду, викладених у постановах від 13.02.2018 у справі №910/12793/17, від 21.05.2018 у справі №922/2310/17, відповідач вважає, що апеляційним судом порушено статтю 22 Цивільного кодексу України та статтю 224 Господарського кодексу України. Відповідач також зазначає, що постановою на нього покладено оплату вартості проведеної експертизи, яку він і оплачував згідно ухвали суду першої інстанції, що є на його думку необґрунтованим.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення з підстав її необґрунтованості, а оскаржувану постанову, як законну та таку, що відповідає обставинам справи, залишити без змін. З посиланням на приписи статті 883 Цивільного кодексу України позивач наголошує, що відповідач не заперечує завищення ціни, що підтверджено двома проведеними у справі експертизами.
Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи оскаржувану постанову, враховуючи встановлені Господарським процесуальним кодексом України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.
У даній справі судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.09.2014 між позивачем, як замовником, та відповідачем, як виконавцем, укладено договір на монтаж систем опалення № 0914/2 (далі - договір), за умовами якого замовник доручив, а виконавець приймає на себе зобов'язання відповідно до затвердженого замовником локального кошторису (додаток № 1) виконати роботи з монтажу системи опалювання в приміщенні замовника за адресою: м.Київ, проспект Науки, 1/2 (далі-роботи), а замовник зобов'язався прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх (п. 1.1 договору).
Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що вартість робіт за цим договором (договірна ціна), що повністю включає витрати виконавця в т.ч. на закупівлю всього необхідного обладнання та матеріалів) та плату за виконані роботи визначається за домовленістю сторін на підставі Локального кошторису (додаток № 1) та становить 1 055 388,00 грн. Цей кошторис є твердим та може коригуватися виключно за взаємною згодою сторін.
Пунктом 3.4 договору визначено, що договірна ціна може бути змінена тільки в наступних випадках: виникнення обставин непереборної сили, внесення замовником змін до технічної документації, зміни законодавства з питань оподаткування, якщо це впливає на вартість робіт.
Крім того, сторонами договору було погоджено договірну ціну в розмірі 1 055 388,00 грн., локальний кошторис на роботи за договором, відомість ресурсів.
Відповідно до довідки про вартість виконаних робіт та витрат за грудень 2014 року (форма КБ-3) та акта приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2014 року (КБ-2в), які підписані представниками обох сторін та посвідчених печатками обох сторін, відповідачем, як виконавцем, було виконано, а позивачем, як замовником, прийнято виконані підрядні роботи загалом в сумі 1 055 388,00 грн.
Разом з цим, 31.08.2015 Міністерством інфраструктури України проведено перевірку та встановлено завищення суми договору на 215 679,60 грн., що зафіксовано у акті Міністерства інфраструктури України "Про результати проведення перевірки діяльності державного підприємства "Київпассервіс" від 31.08.2015.
Оскільки згідно проведених у справі судових експертиз завищення вартості ціни складає 348 752,40 грн., позивач уточнивши свої позовні вимоги, просив стягнути зазначену суму з відповідача.
Приймаючи оскаржувану постанову у даній справі, апеляційний суд, як вказувалось вище, свої висновки мотивував тим, що в результаті проведення судової експертизи встановлено, що в акті приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2014 року наявне завищення вартості будівельних робіт на суму 348 752,40 грн. в результаті завищення відповідачем обсягів робіт з прокладання поліпропіленових трубопроводів на суму 3 778,80 грн. та врахування витрат на суму 344 973,60 грн., що не відповідає вимогам ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва».
Разом з цим з такими висновками погодитись не можна враховуючи наступне.
Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1).
Згідно з частинами першою, другою статті 509 названого Кодексу зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1); зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2).
Відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майново-господарськими визнаються цивільно-правові з