Постанова
Іменем України
21 березня 2019 року
м. Київ
справа № 200/20048/16-к
провадження № 51-2609км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В. К.,
суддів Бущенка А. П., Марчук Н. О.,
за участю:
секретаря судового
засідання Кононської І. Є.,
прокурора Цигана Ю. В.,
засудженого ОСОБА_2,
захисників ОреховськогоМ. Л., Коломійця В. А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОреховськогоМ. Л. в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2017 року у кримінальному провадженні № 12016040650004885 щодо
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Калинівки Солонянського районуДніпропетровської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 квітня 2017 року ОСОБА_2 визнано винуватим і засуджено за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів у провадженні.
Апеляційний суд Дніпропетровської області ухвалою від 26 липня 2017 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 змінив, виключив з його резолютивної частини вказівку про відбування покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу. В іншій частині вирок залишив без змін.
Суд визнав ОСОБА_2 винуватим у вчиненні злочину, за який його було засуджено за обставин, детально викладених у вироку.
Як установив суд, ОСОБА_2 у невстановлений слідством час, у невстановленої слідством особи, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1, маючи умисел на придбання та зберігання бойових припасів і вибухових речовин, не маючи передбаченого законом дозволу, придбав бойові припаси та вибухові речовини без передбаченого законом дозволу, а саме:
- 120 патронів у паперовій упаковці з маркуванням «7.62 ПС ГС 120 шт. ОБР. 43» калібру 7,62 мм, що виготовлені промисловим способом, належать до категорії бойових припасів, придатних до стрільби;
- 1200 патронів з маркуванням на упаковці «7.62 ПС ГС 120 шт. ОБР. 43» калібру 7,62 мм, що виготовлені промисловим способом і належать до категорії бойових припасів, придатних до стрільби;
- три споряджені корпуси реактивної протитанкової гранати РПГ-18, два споряджені корпуси реактивної протитанкової гранати РПГ-26, три споряджені корпуси реактивної протитанкової гранати РПГ-22, 20 уніфікованих запалів ручних гранат дистанційної дії типу УЗРГМ-2 для гранат, 20 уніфікованих запалів ручних гранат дистанційної дії типу УЗРГМ-2 для гранат, 20 уніфікованих запалів ручних гранат дистанційної дії типу УЗРГМ-2 для гранат, що належать до категорії боєприпасів і виготовлені промисловим способом;
- 20 споряджених корпусів ручних осколкових, наступальних гранат РГД-5, 20 корпусів ручних осколкових гранат Ф-1, що належать до категорії вибухових речовин і виготовлені промисловим способом;
- 723 автоматних патрони зразка 1974 року, калібру 5,45 мм, у металевому ящику з маркуванням «7.62 ЛПС ГЖ Б51-72-10, ВТ22/71 10, 440 шт», що виготовлені промисловим способом і належать до категорії бойових припасів, придатних до стрільби;
- один гвинтівочний патрон калібру 7,62 мм з маркуванням 188х75 та чотири - такого ж калібру з маркуванням 188х64, виготовлені промисловим способом і належать до категорії бойових припасів, придатних до стрільби;
- 600 автоматних патронів, зразка 1974 року калібру 5,45 мм, що виготовлені промисловим способом і належать до категорії бойових припасів, придатних до стрільби;
- 700 військових патронів зразка 1943 року, калібру 7,62 мм, в металевому цинку з маркуванням «7.62 ПС ГС обр. 43, Ш13-67270 ВУФЛ 57/66Т, 700 шт», виготовлені промисловим способом і належні до категорії бойових припасів, придатних до стрільби.
ОСОБА_2, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на зберігання бойових припасів та вибухових речовин без передбаченого законом дозволу, помістив вищевказані бойові припаси та вибухові речовини до свого гаража за адресою: АДРЕСА_1.
28 вересня 2016 року у невстановлений час ОСОБА_2, перебуваючи за зазначеною адресою, реалізуючи раптово виниклий умисел на збут бойових припасів, без передбаченого законом дозволу незаконно збув особі, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, споряджену реактивну протитанкову гранату РПГ-22, що належить до категорії бойових припасів та виготовлена промисловим способом.
Того ж дня під час санкціонованого обшуку на території будівлі за адресою: АДРЕСА_1, в гаражному приміщенні, яким користується ОСОБА_2, працівниками поліції було виявлено та вилучено зазначені бойові припаси та вибухові речовини.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Ореховський М. Л., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_2 та просить закрити кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. На обґрунтування цього захисник зазначає, що ч. 1 ст. 263 КК України є бланкетною нормою, яка відсилає до закону, що повинен визначати дозвільний порядок цивільного обігу вогнепальної зброї та боєприпасів, однак місцевим судом залишено поза увагою, що такий закон в Україні відсутній. Також захисник указує, що апеляційний суд на ці порушення уваги не звернув і теж допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, оскільки в діях ОСОБА_2 відсутній як об'єкт, так і об'єктивна сторона складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Крім того, захисник Ореховський М. Л. подав до суду клопотання про передачу кримінального провадження щодо ОСОБА_2 на розгляд Великої Палати Верховного Суду в порядку ч. 1 ст. 434-2 КПК України. В обґрунтування свого клопотання захисник, зокрема, зазначає про наявність протилежних і суперечливих судових рішень у кримінальних провадженнях про притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 263 КК України, небезпеку висновків Верховного Суду щодо застосування ст. 263 КК України, викладених у постанові від 04 грудня 2018 року у кримінальному провадженні № 161/3885/16-к, для верховенства права та державного ладу України, хибність тлумачення Верховним Судом ст. 263 КК України у кримінальному провадженні № 127/27182/15-к, правовий висновок іншого касаційного суду щодо тлумачення конституційного поняття «закон».
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_2 та його захисники Ореховський М. Л. і Коломієць В. А. підтримали клопотання про передачу кримінального провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду та