ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2019 року
м. Київ
справа № 380/157/14-к
провадження № 51-528км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Кишакевича Л.Ю.,
суддів Остапука В.І., Щепоткіної В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Кириленка М.О.,
прокурора Пономарьової М.С.,
захисника Жерновнікова С.О.,
виправданої ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, на вирок Тетіївського районного суду Київської області від 16 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 03 квітня 2017 року за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки с. ДерганівкаРужинського району Житомирської області, жительки АДРЕСА_1, у силу ст. 89 КК такої, що не має судимості,
визнаної невинуватою та виправданої у висунутому обвинуваченні за ч. 1 ст. 317 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Тетіївського районного суду Київської області від 16 січня 2017 року ОСОБА_3 визнана невинуватою у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 317 КК та виправдана за недоведеністю його вчинення.
Згідно з вироком, ОСОБА_3 обвинувачувалася у тому, що вона 17 січня 2014 року близько 10.00 год, знаходячись за місцем свого проживання в АДРЕСА_1, надала ОСОБА_4 приміщення господарчої будівлі для вживання особливо небезпечного наркотичного засобу канабісу шляхом його куріння.
Виправдовуючи ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що надані органами досудового розслідуваннями доказами не доведено в судовому засіданні винуватість ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 317 КК.
Апеляційний суд Київської області ухвалою від 03 квітня 2017 року залишив вирок суду першої інстанції без зміни.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Свої вимоги аргументує тим, що суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно відмовили стороні обвинувачення в допиті додаткових свідків з метою встановлення нових обставин, які мали значення для ухвалення законного та обґрунтованого рішення. Вважає необґрунтованим виправдування ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 317 КК за наявними в матеріалах кримінального провадження доказами.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні підтримав касаційну скаргу і просив скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
В судовому засіданні захисник Жерновніков С.О. заперечив щодо задоволення касаційної скарги та просив залишити судові рішення без зміни.
Виправдана ОСОБА_3 касаційну скаргу прокурора не підтримала і просила судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Згідно п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону.
Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Відповідно до вимог ст. 91 КПК у кримінальному провадженні наряду з іншим підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до змісту ст. 92 КПК обов'язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в даному кримінальному провадженні зроблено не було.
За змістом ст. 94 КПК оцінка доказів є виключно компетенцією суду, який постановив вирок. Суд касаційної інстанції установив, що суди першої та апеляційної інстанцій дотримались цих вимог закону.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з Перейти до повного тексту