Постанова
Іменем України
21 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 759/20162/13-к
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/796/196/2018
Провадження № 51 - 9665 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів: Марчука О.П., Могильного О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Тімчинської І.О.,
прокурора Цигана Ю.В.,
виправданої ОСОБА_1,
її захисника адвоката МельникаФ.В.,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013110080000616 від 10 січня 2013 року, щодо
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Києва, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимої,
за ст. 286 ч. 2 КК України,
за касаційною скаргою прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - Гапон О.Є. на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 14 вересня 2018 року щодо ОСОБА_1
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 14 березня 2016 року
ОСОБА_1 визнано невинуватою у пред'явленому обвинуваченні за ст. 286 ч. 2 КК України та виправдано у зв'язку з недоведеністю вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення.
Ухвалено процесуальні витрати віднести за рахунок держави.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувалася в тому, що вона 08 листопада 2012 року приблизно о 18 годині, керуючи технічно справним автомобілем марки«Шевроле Лачетті» реєстраційний номер НОМЕР_1, рухалась по вул. Робітничій зі сторони вул. Палладіна в напрямку вул. Клавдіївська в м. Києві. Виконуючи маневр лівого пороту на перехресті з вул. Клавдіївська, порушила вимоги пунктів 1.3., 1.5., 10.1., 10.4. та 16.13. Правил дорожнього руху України, проявила неуважність до дорожньої обстановки, не пропустила автомобіль марки «Ауді 100»реєстраційний номер НОМЕР_2, під скеруванням ОСОБА_4, який рухався на зустріч по вул. Робітничій зі сторони вул. Олевська в напрямку вул. Палладіна, внаслідок чого допустила зіткнення з автомобілем марки «Ауді 100». Після зіткнення автомобіль марки «Ауді 100» некеровано відкинуло на зустрічну смугу руху, де відбулось його зіткнення з автомобілем марки «Форд Фьюжен» реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_5, який до зіткнення рухався на безпечній відстані позаду за автомобілем марки «Шевроле Лачетті». У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки «Форд Фьюжен» ОСОБА_6 отримала тяжкі тілесні ушкодження.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 14 вересня 2018 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Сидоренка М.В. - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, а також короткий зміст поданих заперечень
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Прокуроруказує на те, що суд апеляційної інстанції у порушення вимог статей 370, 419 КПК України не надав належної відповіді на доводи прокурора про наявність в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України. Вважає, що зібрані докази беззаперечно підтверджують винуватість ОСОБА_1 Зазначає, що апеляційний суд безпідставно погодився з рішенням суду першої інстанції про визнання висновку автотехнічної експертизи від
12 листопада 2013 року № 442/ат недопустимим доказом, не зазначив підстав його недопустимості, виходячи із положень ст. 87 КПК України. Вважає, що судом апеляційної інстанції взагалі проігноровано доводи прокурора про те, що першопричиною дорожньо-транспортної пригоди було те, що саме ОСОБА_1 створила небезпечну та аварійну ситуацію на дорозі для водія ОСОБА_4, виїхавши на смугу його руху, не пропустила його автомобіль, чим створила небезпеку для руху. Висновки апеляційного суду про недостатність доказів для доведення винуватості ОСОБА_1 вважає незаконними та необґрунтованими. Указує на те, що суд апеляційної інстанції не навів належних підстав, з яких апеляційну скаргу прокурора визнано необґрунтованою.
У запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_1 - адвокат Мельник Ф.В. зазначає про безпідставність викладених у касаційній скарзі доводів та просить залишити її без задоволення.
Від інших учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу прокурора не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу необґрунтованою і просив залишити її без задоволення.
ОСОБА_1 та її захисник - адвокат Мельник Ф.В. у судовому засіданні зазначали про безпідставність доводів касаційної скарги прокурора і просили залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ст. 17 ч. 1 КПК України полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводи свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «indubioproreo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Пре