Постанова
іменем України
19 березня 2019 року
м. Київ
справа № 644/4677/17
провадження № 51-7242 км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Лагнюка М.М.,
суддів Короля В.В. та Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Бруса Ю.І.,
прокурора Пантєлєєвої А.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 5 квітня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220530001881, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1), раніше неодноразово судимого (останній раз - за вироком Орджонікідзевського райсуду м. Харкова засуджено за частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки та на підставі статті 75 КК звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком тривалістю 2 роки),
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 185 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини.
За вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2017 року ОСОБА_1 засуджено за частиною 2 статті 185 КК до покарання у виді позбавлення воліна строк 4 роки.
На підставі частини 4 статті 70 КК за сукупністю цього злочину та злочину, за який засуджено ОСОБА_1 за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2017 року до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі статті 75 КК ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання, встановлено іспитовий строк тривалістю 3 роки та покладено обов'язки передбачені статтею 76 КК.
Стягнуто на користь держави процесуальні витрати, цивільний позов залишено без розгляду і вирішено питання з речовими доказами.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за злочин, вчинений за таких обставин.
5 червня 2017 року близько 10:00 ОСОБА_1, діючи з умислом спрямованим на таємне викрадення чужого майна, повторно, з корисливих мотивів, перебуваючи біля будинку №12 на вул. 12 Квітня у м. Харкові, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав чавунну кришку каналізаційного люка належну КП «Харківводоканал», чим завдав шкоди на суму 1046 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 5 квітня 2018 року вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2017 року залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, при цьому посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, оскільки вважає, що застосування статті 75 КК при призначенні покарання не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого через м'якість.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції, залишаючи без зміни вирок районного суду, не звернув уваги, що ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до злочинів середньої тяжкості, раніше судимий за тяжкі та корисливі злочини, має незняту та непогашену судимість, не працює, не має законних джерел для отримання прибутку, не відшкодував завданих збитків, а тому повинен відбувати покарання в умовах ізоляції від суспільства.
Також прокурор не погоджується із врахуванням такої пом'якшуючої покарання обставини, як активне сприяння розкриттю злочину, оскільки не вбачає з встановлених фактичних даних такого висновку.
Крім того, прокурор вказує на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції, оскільки цей суд належним чином не вмотивував доводів, наведених в апеляційній скарзі прокурора, не надав вичерпної відповіді на них та не сформулював відповідним чином своїх висновків, чим порушив неупереджений розгляд кримінального провадження в апеляційній інстанції з огляду на вимоги статті 419 КПК.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, яка підтримала касаційну скаргу, обговоривши доводи в касаційній скарзі та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.
Мотиви Суду
Відповідно до частини 2 статті 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Як убачається з касаційної скарги прокурора, він не оспорює та не заперечує факту вчинення кримінального правопорушення, доведеності винуватості засудженого та правильності кваліфікації його дій за вказаним обвинуваченням.
Доводи прокурора про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинення кримінального правопорушення та особі засудженого, що призвели до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, на думку колегії суддів, є неспроможними з огляду на таке.
Відповідно до вимог статті 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Згідно зі статтею 75 КК в разі, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Розгляд кримінального провадження було здійснено за правилами частини 3 статті 349 КПК, наслідки якого було роз'яснено учасникам судового провадження.
При призначенні засудженому покарання суд першої інстанції, враховуючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, зважив на обставини його вчинення та дані про особу винного.
Суд врахував пом'якшуючу покарання обставини - щире каяття засудженого, відсутність обставин, які обтяжують покарання, а також те, що ОСОБА_1 раніше судимий, офіційно не працює, на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має малолітнього сина ОСОБА_2, 2012 року народження. Крім того, у вироку ра