Постанова
Іменем України
19 березня 2019 року
м. Київ
судова справа № 216/4086/17
провадження № 51-9238км18
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючого Слинька С. С.,
суддів Білик Н. В., Кишакевича Л. Ю.,
за участю:
секретаря судового засідання Гапон С. А.,
прокурора Матюшевої О. В.,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040230001492 від 21 серпня
2017 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки Республіки Казахстан, жительки АДРЕСА_1 раніше судимої за вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 травня
2017 року за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ст. 75 КК України звільненої від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,
за касаційною скаргою захисника Єлаєва Ю. Л. в інтересах засудженої ОСОБА_1 на вирок Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 травня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 липня 2018 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 травня 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватою і засуджено до покарання у виді обмеження волі: за ч. 1 ст. 358 КК України - на строк 2 роки; за ч. 4 ст. 358 КК України- на строк 1 рік.
На підставі ст. 70 цього Кодексу за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
На підставі ч. 1 ст. 71, ч. 1 ст. 72 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком від 23 травня 2017 року та остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 2 місяці.
Вирішено питання про долю речових доказів.
За вироком місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватою та засуджено за підроблення та використання підробленого документу, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України, вчинених за таких обставин.
21 серпня 2017 року близько 05:00 на вул. Гданцівській у м. Кривому Розі Дніпропетровської області ОСОБА_1 знайшла поліетиленовий пакет, де знаходився паспорт громадянина України серії НОМЕР_1, виданий
31 серпня 2002 року Врадіївським РВ УМВС України в Миколаївській області на ім'я ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Знайдений документ ОСОБА_1 перенесла до місця свого проживання
АДРЕСА_1 та цього ж дня в період часу з 05:00 по 13:50 за допомогою клею вклеїла до нього фото з власним зображенням.
У цей же день приблизно о 13:50 ОСОБА_1 ломбарді «КАПІТАЛ» по
пр. Поштовому, 43/8 у Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу надала ОСОБА_5, яка виконувала обов'язки експерта оцінювача, підроблений нею за вищевказаних обставин паспорт громадянина України серії НОМЕР_1, виданий 31 серпня 2002 року Врадіївським РВ УМВС України в Миколаївській області на ім'я ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Однак, наданий ОСОБА_1 паспорт громадянина України викликав сумніви у ОСОБА_5, а тому остання викликала співробітників поліції, які в період часу з 14:15 до 14:45 оглянули й вилучили його.
Апеляційний суд Дніпропетровської області ухвалою від 31 липня 2018 року залишив без зміни вирок місцевого суду.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, а також позиції інших учасників кримінального провадження
У касаційній скарзі захисник Єлаєв Ю. Л., не оспорюючи доведеності винуватості та кваліфікації дій, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої через суворість, просить змінити постановлені у кримінальному провадженні судові рішення та звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, застосувавши до останньої положення статей 75, 76 КК України.
Захисник вважає, що місцевий суд не врахував повною мірою всіх наявних у провадженні пом'якшуючих обставин, даних про особу засудженої й безпідставно призначив покарання, що є явно несправедливим через суворість. На думку захисника, апеляційний суд не здійснив належної перевірки доводів його скарги про суворість призначеного ОСОБА_1 покарання та ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні суду касаційної інстанції прокурор вважала слушними доводи захисника про безпідставність визнання судами рецидиву злочинів обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_1, а тому просила ці судові рішення змінити, виключивши посилання на вказану обставину.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, а тому доведеності винуватості засудженої ОСОБА_1 у вчиненні підроблення іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується установою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права, з метою використання його підроблювачем і у використанні ОСОБА_1завідомо підробленого документа, відповідно до вимог ст. 433 КПК України колегія суддів не перевіряє, оскільки зазначене в касаційній скарзі не оспорюється, як не оспорюється і кваліфікація дій засудженої за ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.
Що ж стосується доводів, викладених у к