Постанова
Іменем України
19 березня 2019 року
м. Київ
судова справа № 363/1884/16-к
провадження № 51-81км17
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Слинька С. С.,
суддів Білик Н. В., Кишакевича Л. Ю.,
за участю:
секретаря судового засідання Гапон С. А.,
прокурора Матюшевої О. В.,
виправданого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань
за № 42014110000000370 від 12 листопада 2011 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Черкас, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_2
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України,
за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом першої інстанції, на вирок Вишгородського районного суду Київської області від 15 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 18 липня 2018 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Вишгородського районного суду Київської області від 15 червня 2017 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, та виправдано у зв'язку з відсутністю в його діянні складу злочину.
Вирішено питання про долю речових доказів.
Орган досудового розслідування обвинувачував ОСОБА_1 у тому, що він, обіймаючи посаду старшого інспектора відділення Державної автомобільної інспекції Вишгородського РВГУ МВС України в Київській області, будучи службовою особою органу державної влади, вчинив службове підроблення за таких обставин.
30 грудня 2013 року ОСОБА_1 отримав від інспектора ДПС ДАІ ОСОБА_2 рапорт про те, що 29 грудня 2013 року на 20 км автошляху Київ - Овруч
у с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області водій автомобіля «Фольцваген» (державний номерний знак НОМЕР_1) не виконав вимоги працівника міліції про зупинку, чим порушив п. 2.4 Правил дорожнього руху.
10 січня 2014 року ОСОБА_1 з метою встановлення особи правопорушника спрямував виклик за місцем проживання ОСОБА_3, як власника вказаного автомобіля, за адресою АДРЕСА_2, однак ОСОБА_3 за викликом не з'явився.
13 січня 2014 року приблизно о 16:00 ОСОБА_1 у м. Вишгороді не вжив заходів, спрямованих на встановлення винуватості ОСОБА_3, вніс до протоколу про адміністративне правопорушення завідомо неправдиві відомості про те, що
29 грудня 2013 року ОСОБА_3, як власник вищевказаного автомобіля, на 20 км автошляху Київ - Овруч у с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-2 КУпАП, в той час як останнього на місці вчинення правопорушення не було.
Цей протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 було направлено до Вишгородського районного суду Київської області.
Постановою Апеляційного суду Київської області від 19 березня 2014 року провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо
ОСОБА_3 закрито.
Орган досудового розслідування кваліфікував такі дії ОСОБА_1 за ч. 1
ст. 366 КК України як службове підроблення - складання завідомо неправдивого офіційного документа (в редакції Закону від 18 квітня 2013 року).
У результаті розгляду кримінального провадження місцевий суд з урахуванням положень ст. 62 Конституції України, ч. 2 ст. 17 КПК України й сукупності досліджених у судовому засіданні доказів дійшов висновку, що обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, не ґрунтується на матеріалах кримінального провадження та доказах, зібраних під час досудового й судового слідства, а тому виправдав ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю в діянні останнього складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
Не погоджуючись із виправдувальним вироком, прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, оскаржив його до суду апеляційної інстанції.
Апеляційний суд Київської області ухвалою від 18 липня 2018 року залишив вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, а також позиції інших учасників кримінального провадження
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановлені у кримінальному провадженні судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор фактично посилається на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, наводить доводи стосовно передчасності висновку місцевого суду про те, що досліджені в судовому засіданні докази не доводять винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
У доповненнях до касаційної скарги прокурор, посилаючись на положення ч. 2 ст. 439 КПК України, зазначає про те, що апеляційний суд у ході нового розгляду не виконав вказівок касаційного суду, викладених у постанові цього суду
від 24 травня 2018 року.
У запереченні на касаційну скаргу прокурора виправданий ОСОБА_1, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів, просить постановлені у кримінальному провадженні судові рішення залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні суду касаційної інстанції прокурор, висловивши свої доводи на підтримання касаційної скарги, вважав, що постановлені у кримінальному провадженні судові рішення підлягають скасуванню, а кримінальне провадження - призначенню на новий розгляд у суді першої інстанції; виправданий ОСОБА_1 висловив свої доводи про безпідставність касаційної скарги прокурора та просив постановлені у кримінальному провадженні судові рішення залишити без зміни, а скаргу прокурора - без задоволення.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з ч. 2 вказаної норми процесуального Закону суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
За ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви стосовно доведеності винуватості особи тлумачяться на її користь.
Згідно з ч. 1 ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених ч. 2 цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та в установлених цим Кодексом випадках - на потерпілого.
Відповідно до ч. 1 ст. 373 КПК України суд ухвалює виправдувальний вирок у разі, якщо не доведено, що: було вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим; у діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК мотивувальна частина виправдувального вироку має містити підстави для виправдання обвинуваченого та мотиви, виходячи з яких, суд відкидає докази обвинувачення.
За ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаче