Постанова
Іменем України
06 березня 2019 року
місто Київ
справа № 367/1927/15-ц
провадження № 61-28910св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
третя особа: Орган опіки та піклування Бучанської міської ради Київської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 20 березня 2017 року у складі судді Пархоменко О. В. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 12 липня 2017 року у складі колегії суддів: Ігнатченко Н. В., Мельника Я. С., Сушко Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи», Кредитні ініціативи) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Орган опіки та піклування Бучанської міської ради Київської області (далі - Орган опіки та піклування), про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів згідно із Законом України «Про виконавче провадження».
Вимоги позову обґрунтовані тим, що 18 серпня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» (далі - ВАТ «Сведбанк»), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк»
(далі - ПАТ «Сведбанк», банк), та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 2614/0808/88-008, відповідно до умов якого позичальник отримав на споживчі цілі кредит у розмірі 80 000, 00 дол. США зі сплатою 12, 50 % річних за користування коштами та строком повернення до 17 серпня 2018 року.
З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором цього ж дня між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 укладено іпотечний договір № 2614/0708/88-006-Z-1, згідно з умовами якого іпотекодержателі передали в іпотеку банку належну їм на праві власності квартиру АДРЕСА_2
28 листопада 2012 року на підставі договору факторингу № 15, укладеного між ПАТ «Сведбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю
«ФК Вектор Плюс» (далі - ТОВ «ФК Вектор Плюс»), та договору факторингу, укладеного між ТОВ «ФК Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи», до позивача перейшло право вимоги за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором № 2614/0808/88-008. Відповідно до договорів про відступлення прав за іпотечними договорами від 28 листопада 2012 року позивач також набув усі права кредитора за іпотечним договором № 2614/0708/88-006-Z-1, укладеним між банком та відповідачами.
Оскільки позичальником порушено умови зобов'язання щодо своєчасного погашення суми кредиту та процентів за користування ним в порядку і на умовах, зазначених в кредитному договорі, станом на 25 лютого 2015 року у нього існує прострочена заборгованість: за сумою кредиту у розмірі 77 057, 00 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складало 2 161 143, 09 грн; за відсотками - 58 254, 11 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складало 1 633 796, 63 грн, та пеня за останні дванадцять місяців до звернення до суду - 30 868, 97 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складало 865 752, 12 грн.
Стислий виклад заперечень відповідачів
Відповідачі позовні вимоги не визнали, просили відмовити у їх задоволенні.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 20 березня 2017 року позов задоволено. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ТОВ «Кредитні ініціативи» за кредитним договором звернуто стягнення на предмет іпотекиАДРЕСА_1, загальною площею 81, 40 кв. м, житловою площею - 50, 80 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, яка належить ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, шляхом проведення прилюдних торгів згідно з Законом України «Про виконавче провадження» за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. На час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» заборонено виконання цього рішення суду.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що позичальник умови кредитного договору щодо повернення боргу належним чином не виконував, внаслідок чого у нього наявна заборгованість. ТОВ «Кредитні ініціативи» направляло іпотекодавцям ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 письмове повідомлення про усунення порушень, вимогу про добровільне виселення, в якому зазначало, що станом на 25 лютого 2015 року загальна сума заборгованості становила 215 600, 94 дол. США, що за офіційним курсом НБУ становило 6 046 750, 86 грн, та вимагало від позичальника у строк до 30 календарних днів з дати отримання цієї вимоги, але не пізніше тридцяти семи днів з моменту її відправлення достроково повернути кредит, сплатити нараховані проценти за користування кредитом і нараховані штрафні санкції. У разі невиконання цієї вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» розпочне звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України «Про іпотеку» шляхом подачі до суду позову про звернення стягнення на заставне майно чи вчинення виконавчого напису нотаріуса. Наведена вимога позивача у встановлений строк не виконана.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 12 липня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду обґрунтовувалась тим, що підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки передбачені у статтях 589-591 ЦК України та у статтях 12, 33 Закону України «Про іпотеку», відповідно до яких такими підставами є порушення іпотекодавцем умов іпотечного договору, невиконання або неналежне виконання боржником основного зобов'язання. Суд першої інстанції на підставі статей 526, 527, 530, 590, 1050, 1054 ЦК України дійшов правильного висновку про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, оскільки позичальник належним чином не виконував умови кредитного договору, забезпеченого іпотекою, у зв'язку з чим утворилась заборгованість. Доводи заявника є власними тлумаченнями представником відповідача спірних правовідносин, докази та обставини, на які він посилається, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки під час їх дослідження та встановлення судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 просив скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що позовну заяву від імені позивача та інші процесуальні документи подано особою, яка не мала повноважень на це, оскільки єдиною особою, яка мала право підписувати позов, був керівник
ТОВ «Кредитні ініціативи» - ОСОБА_9. Отже ОСОБА_10 надав ОСОБА_11 довіреність на право представництва інтересів позивача із перевищенням службових повноважень. Договори факторингу, укладені між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК Вектор плюс», а також між ТОВ «ФК Вектор плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи», є нікчемними та мають бути визнані судом недійсними, оскільки укладені із порушенням вимог закону. Заявник стверджує, що згідно із листом НБУ від 09 березня 2016 року ані
ТОВ «ФК Вектор плюс», ані ТОВ «Кредитні ініціативи» не отримували генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій. Крім того, залишається чинним виконавчий напис, вчинений 22 листопада 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовим В. Ю, яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_4 У зазначеній квартирі зареєстровані та проживають сім осіб, із них дві особи - неповнолітні діти ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_2. Відповідно до частини першої статті 224 ЦК України правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (стаття 71 цього Кодексу), є нікчемним. На переконання заявника, позивач втратив право на стягнення суми заборгованості зі сплати кредиту, оскільки така заборгованість вже стягнута судом у іншій справі.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Зазначену цивільну справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у травні 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Під час визначення меж розгляду справи судом касаційної інстанції застосовані положення статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), згідно з якими рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 18 серпня 2008 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 2614/0808/88-008, відповідно до умов якого позичальник отримав на споживчі цілі кредит у розмірі 80 000, 00 дол. США зі сплатою 12, 5 % річних за користування коштами та строком повернення до 17 серпня 2018 року.
Згідно із пунктом 3.1. кредитного договору позичальник зобов'язується погасити заборгованість за кредитом шляхом внесення коштів на позичковий рахунок щомісяця, через касу банку згідно з Графіком погашення заборгованості (Додаток № 1), що є невід'ємною частиною цього договору.
Проценти за користування кредитом підлягають сплаті позичальником щомісяця в період з «01» до «10» числа включно за попередній місяць та на момент повернення кредиту на рахунок відсотків через касу банку (пункт 3.3).
Відповідно до пункту 8.1 за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або строків сплати процентів за користування кредитом позичальник сплачує пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості.
З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 18 серпня 2008 року між банком та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 укладено іпотечний договір № 2614/0708/88-006-Z-1, згідно з умовами якого іпотекодержателі передали в іпотеку банку належну їм на праві власності квартиру АДРЕСА_4 За згодою сторін предмет іпотеки оцінено в 667 195, 00 грн (пункт 5).
Відповідно до пункту 11 іпотечного договору іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання боржником чи іпотекодавцями основного зобов'язання повністю чи частково, у тому числі якщо боржник чи іпотекодавці не повернуть іпотекодержателю суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню, іншу заборгованість, не сплатить платежі та штрафи, що передбачені або випливають з основного зобов'язання, а також в інших випадках, передбачених основним зобов'язанням та цим договором, у тому числі у випадку одноразового прострочення основного зобов'язання (як основного боргу, так і процентів за ним).
28 листопада 2012 року на підставі договору факторингу № 15, укладеного між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК Вектор Плюс», та договору факторингу, укладеного між ТОВ «ФК Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи», до позивача перейшло право вимоги, зокрема за кредитним договором № 2614/0808/88-008. Згідно з договорами про відступлення прав за іпотечними договорами від 28 листопада 2012 року позивач також набув усі права кредитора за іпотечним договором № 2614/0708/88-006-Z-1, укладеним між банком та відповідачами.
Зазначені обставини, окрім наданих позивачем доказів, також підтверджуються судовими рішеннями, які набрали законної сили, у справах про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому доказуванню не підлягають відповідно до вимог частини третьої статті 61 ЦПК України 2004 року.
Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, проте позичальник не забезпечив своєчасне погашення кредиту та процентів, а тому станом на 25 лютого 2015 року у нього існує прострочена заборгованість: за кредитом у розмірі 77 057, 00 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає 2 161 143, 09 грн; за відсотками - 58 254, 11 дол. США, що за офіційним