Постанова
Іменем України
06 березня 2019 року
місто Київ
справа № 450/1886/14-ц
провадження № 61-19888св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2,
відповідач - Колективне сільськогосподарське підприємство «Гряда»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Колективного сільськогосподарського підприємства «Гряда» на рішення Апеляційного суду Львівської області від 10 березня 2017 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_2 10 липня 2014 року звернувся до суду з позовом до Колективного сільськогосподарського підприємства «Гряда» (далі - КСГП «Гряда») про визнання незаконним наказу КСГП «Гряда» від 17 березня 2014 року № 1 «Про звільнення за прогул без поважних причин ОСОБА_2», поновлення на роботі на посаді заступника голови правління КСПГ «Гряда», стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що оскаржуваний наказ є незаконним з тих підстав, що не підтверджено факт відсутності ОСОБА_2 на роботі більше трьох годин протягом робочого дня; не з'ясовано причин відсутності його на роботі (оскільки звільнення на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України можливе лише у випадку прогулу без поважних причин); не отримано письмових пояснень від позивача щодо причин та поважності відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня; не видано належно оформлену трудову книжку та не проведено розрахунок під час звільнення; не ознайомлено позивача з наказом про звільнення з роботи та не видано копії цього наказу; після звільнення позивачеві не видано трудової книжки.
Позивач робочого місця в КСГП «Гряда» не мав, офіс за місцем знаходження відповідача відсутній. Своїх функціональних обов'язків не знає, під час обрання його на зборах правління КСГП «Гряда» як заступника голови правління його функціональні обов'язки не визначалися, посадову інструкцію посади заступника голови правління КСГП «Гряда» позивач не підписував, заробітної плати не отримував. На його думку, він повинен був перевіряти діяльність підприємства. У період з 17 до 20 лютого 2014 року позивач перебував у КСГП «Гряда» за місцем знаходження, в с. Гряда Жовківського району, перевіряв стан майна, оскільки попри те, що був заступником голови правління, він є одним із засновників підприємства. Будь-яких поштових відправлень від КСГП «Гряда» не отримував. Про звільнення позивач дізнався від свого представника 11 червня 2014 року.
Стислий виклад заперечень відповідача
КСГП «Гряда» заявлені позовні вимоги не визнало, зазначило, що під час звільнення позивача дотримано вимоги трудового законодавства. Відповідач подав суду письмову заяву про застосування позовної давності, оскільки 17 березня 2014 року позивачеві скеровано лист про необхідність з'явитися для отримання трудової книжки, а також копії оскаржуваного наказу. Враховуючи те, що позивач звернувся до суду 10 липня 2014 року, він пропустив місячний строк позовної давності звернення з такими вимогами до суду.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 20 вересня 2016 року у складі судді Данилів Є. О. у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що позивач не довів обставини, на які він посилався на обґрунтування вимог позову. Враховуючи висновки суду про законність оскаржуваного наказу, у позивача відсутні правові підстави для поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Суд першої інстанції також зазначив, що довідка від 07 липня 2016 року № 16, видана Товариством з обмеженою відповідальністю «Ната Дент» підтверджує, що ОСОБА_2 з 17 лютого до 21 лютого 2014 року перебував на прийомі у лікаря-стоматолога, що підтверджує його відсутність на місці роботи, а також суперечить особистим поясненням позивача, що у спірний період він перебував на місці роботи.
Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 10 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 20 вересня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано незаконним наказ голови правління КСГП «Гряда» від 17 березня 2014 року № 1 «Про звільнення за прогул без поважних причин ОСОБА_2». Поновлено ОСОБА_2 на посаді заступника голови правління КСГП «Гряда» з 17 лютого 2014 року. Стягнуто з КСГП «Гряда» на користь ОСОБА_2 45 500, 00 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення апеляційного суду обґрунтовувалось тим, що, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не з'ясував та не перевірив, чи проведено звільнення ОСОБА_2 відповідно до положень пункту 10.3 Статуту КСГП «Гряда», чи був він звільнений уповноваженим на це органом, яким відповідно до Статуту КСГП «Гряда» є загальні збори членів КСГП «Гряда», не перевірив наявності рішення загальних зборів членів КСГП «Гряда» про звільнення заступника голови товариства.
Апеляційний суд зазначив, що протокол загальних зборів членів КСГП «Гряда» від 17 березня 2014 року долучений відповідачами лише в суді апеляційної інстанції, він не був предметом дослідження в суді першої інстанції, а відтак ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність звільнення ОСОБА_2 з посади заступника голови КСГП «Гряда» за відсутності рішення органу, уповноваженого приймати рішення про звільнення заступника голови підприємства.
Проаналізувавши трудові обов'язки, виконання яких було покладено на ОСОБА_2, апеляційний суд зробив висновок, що робоче місце позивача не могло обмежуватись лише робочим кабінетом в офісі КСГП «Гряда». Акти про відсутність ОСОБА_2 на території господарства КСГП «Гряда» не складалися. На думку апеляційного суду, безпідставними та необґрунтованими є посилання відповідача на те, що позивач не з'являвся на роботу, у визначене керівником КСГП «Гряда» місце, зважаючи на те, що робоче місце позивачу роботодавцем при прийнятті на роботу не було визначене.
Встановивши фактичні обставини справи, апеляційний суд зробив висновок, що ОСОБА_2 прогулу не вчинив, а відтак звільнення ОСОБА_2 на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України є незаконним.
Доводи відповідача про те, що позивач був повідомлений про звільнення, оскільки копія наказу була направлена КСГП «Гряда» поштою, що підтверджується описом до поштового відправлення, про отримання якого ОСОБА_2 розписався, апеляційний суд визнав неприйнятними, оскільки моментом, з якого починається перебіг строку звернення до суду у справах про звільнення в законі чітко визначено, і таким є день вручення наказу про звільнення або день видачі трудової книжки.
Враховуючи висновки апеляційного суду про незаконне звільнення ОСОБА_2 та наявності підстав для поновлення його на роботі, апеляційний суд також зробив висновки про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій засобами поштового зв'язку у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, КСГП «Гряда» просить скасувати рішення Апеляційного суду Львівської області від 10 березня 2017 року, залишити в силі рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 20 вересня 2016 року.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що під час звільнення ОСОБА_2 КСГП «Гряда» дотримано вимоги пункту 4 статті 40 КЗпП України. Висновки апеляційного суду про те, що суд першої інстанції не з'ясував та не перевірив, чи уповноваженим органом звільнений ОСОБА_2 не відповідають фактичним обставинам справи, такі докази надавались до суду першої інстанції та досліджувались судом. Позивач не надав письмових пояснень щодо відсутності на роботі протягом 17 лютого - 21 лютого 2014 року, не підтвердив належними та допустимими доказами свою присутність на роботі у зазначений період. Враховуючи, що ОСОБА_2 обіймав адміністративну посаду, то його робоче місце було розташовано в адміністративній будівлі КСГП «Гряда». Висновки апеляційного суду про те, що до повноважень позивача входив огляд територій та земель КСГП «Гряда» не відповідають фактичним обставинам справи. Висновки про значну територію КСГП «Гряда» не підтверджені належними та допустимими доказами. Також заявник зазначає, що апеляційний суд не дав належної оцінки заяві про застосування позовної давності, враховуючи, що ОСОБА_2 особисто засобами поштового зв'язку отримав копію наказу про звільнення 20 березня 2014 року, то позивач пропустив місячний строк на його оскарження, звернувшись до суду 10 липня 2014 року.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 09 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України), касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Зазначену цивільну справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у травні 2018 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначено за правилами статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-ІV, далі - ЦПК України 2004 року), згідно з якими рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд вислухав суддю-доповідача, перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 з 10 вересня 2012 року до 17 лютого 2014 року перебував у трудових відносинах з КСГП «Гряда» на посаді заступника голови правління КСГП «Гряда».
Відповідно до пункту 10.2 Статуту КСГП «Гряда» вищим органом управління підприємством є загальні збори членів підприємства або збори уповноважених. У період між зборами справами підприємства керує правління підприємства. Згідно з пунктом 10.10 Статуту правління підприємства обирає зі свого складу заступника голови підприємства, вносить пропозиції загальним зборам членів підприємства про затвердження заступника голови, про призначення головного бухгалтера і інших головних спеціалістів підприємства та про звільнення їх із займаної посади.
Пункт 10.3 Статуту КСГП «Гряда» передбачає, що загальні збори членів підприємства, крім іншого, розглядають пропозиції правління і приймають рішення про затвердження заступників голови підприємства, про призначення головних спеціалістів і головного бухгалтера та про звільнення їх від займаних посад, приймають рішення про звільнення заступників голови підприємства.
Правління КСГП «Гряда» одноголосно вирішило подати на затвердження загальним зборам членів КСГП «Гряда» рішення правління КСГП «Гряда» від 07 березня 2014 року про звільнення ОСОБА_2 з посади заступника голови правління КСП «Гряда» на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин з 17 лютого 2014 року, що підтверджується протоколом засідання правління КСГП «Гряда» від 07 березня 2014 року
До суду апеляційної інстанції надано протокол загальних зборів членів КСГП «Гряда» від 17 березня 2014 року.
Наказом № 1 від 17 березня 2014 року «Про звільнення за прогул без поважних причин ОСОБА_2» заступника голови правління КСГП «Гряда» ОСОБА_2 звільнено з 17 лютого 2014 року у зв'язку з прогулом без поважних причин на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України.
Відповідно до довідки від 01 жовтня 2015 року № 8, виданої КСГП «Гряда», ОСОБА_2 працював заступником голови правління КСГП «Гряда» за основним місцем роботи з 10 вересня 2012 року до 17 лютого 2014 року з місячним окладом 1 300, 00 грн.
Актами від 17 лютого 2014 року № 11, від 18 лютого 2014 року № 12, від 19 лютого 2014 року № 13, від 20 лютого 2014 року № 14, від 21 лютого 2014 року № 15 встановлено відсутність позивача протягом 17-21 лютого 2014 року з 08:00 год. до 17:00 год. в офісі КСГП «Гряда».
Як встановив апеляційний суд, акти про відсутність ОСОБА_2 на території господарства КСГП «Гряда», тобто за межами офісу, не складалися, в матеріалах справи відсутні.
КСГП «Гряда» 24 лютого 2014 року на адресу позивача направлено лист щодо надання пояснень причин відсутності на роботі, а 07 березня 2014 року - повідомлення про дату та час скликання загальних зборів членів КСГП «Гряда».
17 березня 2014 року на адресу ОСОБА_2 направлено лист про необхідність з'явитися на підприємство за отриманням трудової книжки, розрахунку та направлено наказ про звільнення, який отримано ОСОБА_2 20 березня 2014 року.
Апеляційний суд встановив, що відсутні належні та допустимі докази запровадження на території КСГП «Гряда» пропускного режиму, ведення журналу обліку приходу на роботу та виходу з роботи. В матеріалах справи відсутні докази ознайомлення ОСОБА_2 з посадовою інструкцією, що би мало підтверджуватися його підписом на посадовій інструкції, така в матеріалах справи відсутня, а відтак функціональні обов'язки ОСОБА_2 чітко визначені не були. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_4 як керівник КСГП «Гряда», представники КСГП «Гряда» повідомили про те, що посадова інструкція заступника голови правління з підписом ОСОБА_2 викрадена.
Як стверджував позивач і це не заперечувалось ОСОБА_4 та представниками КСГП «Гряда», у коло обов'язків ОСОБА_2 входив огляд усієї території КСГП «Гряда», огляд об'єктів, що знаходяться на належних КСГП «Гряда» земельних ділянках значної площі, перевірка збереження товарно-матеріальних цінностей на території господарства.
Таким чином, апеляційним судом встановлено, що у зв'язку із особливістю посадових обов'язків позивача він не повинен був перебувати протягом усього робочого часу в офісі відповідача, зобов'язаний був здійснювати огляд усіх територій КСГП «Гряда», а тому його відсутність у офісі не можна вважати прогулом без поважних причин.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Згідно з пунктом 4 частини першої статі 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Передбаченим пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).
У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, суда