Постанова
Іменем України
06 березня 2019 року
м. Київ
справа № 757/19725/16-ц
провадження № 61-37765св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_4 та Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 травня 2017 року у складі судді Москаленко К. О. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 23 травня 2018 рокуу складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Кравець В. А., Мазурик О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 17 листопада 2005 року між Закритим акціонерним товариством «ПриватБанк» (далі - ЗАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 4627050061932976, за умовами якого останній отримав платіжну картку з кредитним лімітом в розмірі 5 000,00 доларів США зі сплатою 1 % річних в місяць з розрахунку 360 днів у році.
У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору станом на 16 березня 2016 року виникла заборгованість у розмірі 11 589,63 доларів США, яка складається із заборгованості за кредитом - 4 810,54 доларів США, заборгованості за процентами за користування кредитними коштами - 6 779,09 доларів США, яку позивач просив стягнути із відповідача.
У червні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним договору № 4627050086428422 від 17 листопада 2005 року (додаткова картка НОМЕР_1), укладеного між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 та стягнення коштів, безпідставно списаних з його карткового рахунку.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що вказаний договір він не укладав, та не підписував жодних договорів та документів із ПАТ КБ «Приватбанк», не отримував кредитної картки, грошових коштів та не здійснював жодних перерахувань на користь банку. Таким чином, вважав наявними підстави відповідно до статті 203, 215 ЦК України для визнання кредитного договору недійсним. Крім того, позивач за зустрічним позовом, відповідно до положень статті 1073 ЦК України просив стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» на його користь безпідставно списані з карткового рахунку, відкритого на ім'я відповідача грошові кошти у розмірі 2 027,50 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ складає 50 692,03 грн та 3 % річних за користування коштами в розмірі 1 379,99 грн, а всього 52 072,02 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 22 травня 2017 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у задоволенні первісного позову необхідно відмовити у зв'язку з пропуском позовної давності, про сплив якої було заявлено відповідачем у відповідності до положень пунктів 3, 4 статті 267 ЦПК України.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що при укладенні оспорюваного кредитного договору всі передбачені чинним законодавством вимоги для укладення договору дотримані, договір містить всі передбачені чинним законодавством відомості, дотримано всіх вимог щодо змісту та форми його укладення, а отже відсутні підстави передбачені частиною першою статті 215, частини третьої статі 203 ЦК України для визнання оспорюваного кредитного договору недійсним.
Зустрічні позовні вимоги про стягнення коштів є похідними від позовних вимог про визнання договору недійсним, а тому також задоволенню не підлягають.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 23 травня 2018 рокурішення Печерського районного суду міста Києва від 22 травня 2017 року залишено без змін.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвала апеляційного суду мотивоване тим, що судом першої інстанції не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У червні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що судами не було витребувано оригіналу договору № 4627050086428422 від 17 листопада 2005 року, при запереченні ним укладення такого договору. При цьому судом першої інстанції йому було безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи від 24 жовтня 2016 року, оскільки її проведення можливе лише за наявності оригіналів документів.
У червні 2018 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» і ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Касаційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» мотивована тим, що у відповідача за договором № 4627050061932976 від 17 листопада 2005 року станом на 16 березня 2016 року утворилась заборгованість, яку відповідач не сплатив. Кредит був отриманий ним у вигляді встановлення кредитного ліміту на кредитну картку.
Водночас заявник у касаційній скарзі посилається на пункт 4.6 «Умов та правил надання банківських послуг» та зазначає, що згідно з розрахунком заборгованості, який міститься у матеріалах справи клієнтом за кредитним договором 16 вересня 2014 року відбувся платіж у сумі 1 558,24 доларів США та 30 листопада 2015 року - у розмірі 38,16 доларів США, що свідчить про переривання перебігу позовної давності.
Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_4
Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк».
Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Станом на час розгляду справи Верховним Судом відзивів (заперечень) на касаційну скаргу не надходило.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статі 400 цього Кодексу.
За правилами частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційного скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути