Постанова
Іменем України
06 березня 2019 року
м. Київ
справа № 127/16118/17
провадження № 61-37383св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Укрпошта»,
відповідач - ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» на постанову Апеляційного суду Вінницької області від 29 травня 2018 року у складі суддів: Якименко М. М., Ковальчука О. В., Шемети Т. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Укрпошта» (далі - ПАТ «Укрпошта») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики.
На обґрунтування позовних вимог зазначало, що 17 червня 2016 року між Українським державним підприємством поштового зв'язку «Укрпошта», правонаступником якого є ПАТ «Укрпошта», та їхнім працівником ОСОБА_4 був укладений договір довгострокової безвідсоткової позики, згідно з яким останньому надано грошові кошти у розмірі 2 млн. грн. на умовах визначених вказаним договором.
Позивач зазначає, що 10 жовтня 2016 року ОСОБА_4 було звільнено з посади директора Хмельницької дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта», що є підставою для припинення договору довгострокової безвідсоткової позики, про що було повідомлено відповідача. Однак ОСОБА_4 вказані грошові кошти не повернув та станом на 17липня 2017 року допустив заборгованість у розмірі 2 382 349,79 грн.
З огляду на викладене, ПАТ «Укрпошта», з урахуванням зменшених позовних вимог, просило стягнути з ОСОБА_4 560 138,27 грн в якості трьох процентів річних, пені та інфляційних втрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04 квітня 2018 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Укрпошта» заборгованість за договором довгострокової безвідсоткової позики від 17 червня 2016 року в сумі 560 138,27 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки відповідач допустив прострочення виконання зобов'язань за договором довгострокової безвідсоткової позики, тому наявні підстави для стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 29 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 квітня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_4 сплачував грошові кошти у встановленому договором порядку та строк, шляхом утримання позивачем коштів із заробітної плати відповідача, а після звільнення відповідача шляхом внесення грошових коштів на рахунок позивача, після чого відповідач скористався своїм правом на дострокове повернення коштів та сплатив суму заборгованості у повному обсязі, повідомлення про дострокове припинення договору не отримував, тому підстав для стягнення з відповідача пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат немає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У червні 2018 року ПАТ «Укрпошта» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить його скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не звернув уваги на фактичні обставини справи та умови договору, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме на те, що у зв'язку із наявністю підстав для дострокового припинення договору позики, позичальнику були направлені вимоги про дострокове повернення позики за адресою, яка вказана в договорі та за місцем роботи позичальника, що є належним повідомленням, а відсутність доказів отримання вказаних вимог позичальником не звільняє його від відповідальності за несвоєчасне повернення залишку позики після розірвання трудового договору. Поза увагою апеляційного суду залишилось те, що відповідачем також не виконано пункт 3.3 договору позики щодо підтвердження цільового використання отриманої позики шляхом надання позикодавцю правовстановлюючих документів на житло протягом двох місяців з моменту отримання коштів, що є підставою для повернення позики протягом двох робочих днів (пункт 7.4 договору). У зв'язку з цим, відповідно до пунктів 7.4 та 7.5 договору позики, та враховуючи повернення залишку позики в листопаді 2017 року, а не у строки передбачені договором, у позичальника виник обов'язок щодо сплати позикодавцеві пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми своєчасно несплаченої заборгованості за кожен день такого прострочення. Крім того, оскільки позичальник допустив прострочення виконання зобов'язання, то він зобов'язаний позикодавцю сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних.
Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та надано строк для надання відзиву.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У серпні 2018 року ОСОБА_4 подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив про безпідставність доводів та висновків касаційної скарги ПАТ «Укрпошта», та обґрунтованість оскаржуваної постанови апеляційного суду, яку ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2019 року справу № 127/16118/17 за позовом ПАТ «Укрпошта» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК Українивизначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про залишення її без задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Фактичні обставини справи встановлені судами
Суди встановили, що 17 червня 2016 року між Українським державним підприємством поштовог