Постанова
Іменем України
11 березня 2019 року
м. Київ
справа № 624/179/17
провадження № 61-32786 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
УсикаГ. І. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Олійник А. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Надія»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» на заочне рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 24 квітня 2017 року у складі судді
Куст Н. М. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 04 вересня
2017 року у складі колегії суддів:Колтунової А. І., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» (далі - СТОВ «Надія») про розірвання договору оренди та додаткової угоди.
На обгрунтування позовних вимог зазначав, що після смерті матері - ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом належить земельна ділянка площею 5,3445 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Вовківської сільської ради Кегичівського району Харківської області.
За життя ОСОБА_6 уклала з СТОВ «Надія» договір оренди землі
від 10 січня 2006 року, за умовами якого передала її у строкове платне користування, який було зареєстровано 05 червня 2007 року.
08 листопада 2012 року додатковою угодою до договору оренди землі, зареєстрованою 09 листопада 2012 року, термін дії договору оренди продовжено до 2023 року.
22 січня 2017 року він письмово повідомив СТОВ «Надія» про перехід до нього права власності на орендовану земельну ділянку та просив розірвати договір оренди від 10 січня 2006 року, а також не обробляти належну йому земельну ділянку з початком весняно-польових робіт у поточному році. 10 березня
2017 року він повторно звернувся до СТОВ «Надія» із заявою про повернення земельної ділянки та додав до неї проект угоди про розірвання договору, які були залишені без задоволення.
Посилаючись на те, що відповідно до пункту 11.4 договору оренди землі
від 10 січня 2006 року підставою для розірвання цього договору є перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, просив розірвати договір оренди землі від 10 січня 2006 року та додаткову угоду до договору оренди землі від 08 листопада 2012 року, укладені між СТОВ «Надія» та ОСОБА_6
Стислий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Заочним рішенням Кегичівського районного суду Харківської області
від 24 квітня 2017 року позов задоволено.
Розірвано договір оренди від 10 січня 2006 року та додаткову угоду
від 08 листопада 2012 року, укладених між СТОВ «Надія» та ОСОБА_6
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до пункту 11.4 договору оренди землі від 10 січня 2006 року, укладеного між ОСОБА_6 та СТОВ «Надія», підставою для розірвання зазначеного договору є перехід права власності на земельну ділянку до другої особи, а тому вимоги позивача про розірвання договору оренди землі та додаткової угоди є законними та обгрунтованими.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 04 вересня 2017 року апеляційну скаргу СТОВ «Надія» відхилено, заочне рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 24 квітня 2017 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції повно та всебічно встановив обставин справи на підставі об'єктивно досліджених доказів у їх сукупності та правильно застосував норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга СТОВ «Надія», у якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що суд першої інстанції залишив поза увагою залишив клопотання СТОВ «Надія» про виклик
ОСОБА_4 в судове засідання з метою з'ясування фактичних правовідносин між ними щодо дії оспорюваного договору оренди. Відповідач належним чином не був повідомлений про дату, місце та час розгляду справи. Зміст пункту 11.3 оспорюваного договору оренди землі кореспондується з частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі», який є домінуючим у правозастосуванні, однак ОСОБА_4 не вказав жодної причини для розірвання договору оренди землі від 10 січня 2006 року, які б грунтувалися на положеннях цього Закону чи умовах договору. При цьому, суди не урахували, що
СТОВ «Надія» належним чином виконувало умови договору та помилково застосували пункт 11.4 договору оренди землі, як єдину підставу для розірвання договору, не звернувши увагу на те, що розірвання договору можливе у разі зміни власника якщо між сторонами не досягнуто згоди щодо зміни умов цього договору. Оскільки ОСОБА_4 отримав орендну плату за 2016 рік наявні підстави вважати, що він визнав умови договору. З будь-якими пропозиціями щодо зміни його умов ОСОБА_4 не звертався.
Узагальнений зміст заперечення на касаційну скаргу
У листопаді 2017 року до суду касаційної інстанції надійшло заперечення
(відзив) ОСОБА_4 на касаційну скаргу, у якому він зазначав про безпідставність її доводів. Вказував на те, що на першому і другому судовому засіданні він був присутнім, тоді як представник відповідача до суду не з'являвся. Ураховуючи віддаленість суду від його місця проживання, він подав заяву про розгляд справи без його участі у заочному порядку. Доводи про неналежне повідомлення про дату, час, місце розгляд справи спростовуються рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень
СТОВ «Надія». Приписи частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» дозволяють розірвати договір оренди землі у внаслідок переходу права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, якщо зазначене передбачено умовами договору. Орендну плату за 2016 рік він отримав правомірно, оскільки СТОВ «Надія» користувалося належною йому земельною ділянкою.
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України
(далі - ЦПК України), який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Рух справи та повноваження касаційного суду
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
31 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не