ПОСТАНОВА
Іменем України
22 березня 2019 року
Київ
справа №445/1531/16-а
адміністративне провадження №К/9901/16575/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого Гриціва М.І.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., -
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року (судді Затолочний В.С., Каралюс В.М., Маяковська З.М.) у справі за її позовом до Золочівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області (далі - управління ПФУ) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила: визнати неправомірними дії управління ПФУ щодо відмови у поновленні виплати пенсії за віком; зобов'язати управління ПФУ поновити їй виплату пенсії за віком з 01 червня 2015 року; стягнути з управління ПФУ на її користь невиплачену пенсію за віком за період з 01 червня 2015 року до 01 серпня 2016 року у розмірі 76 481 грн 44 коп.
Суди встановили, що 01 липня 2008 року управлінням Пенсійного фонду України у Золочівському районі Львівської області, правонаступником якого є управління ПФУ, позивачці була призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З 01 квітня 2015 року відповідно до Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-VІІІ) виплата пенсії позивачці призупинена у зв'язку з тим, що вона працює на посаді, яка дає право на призначення пенсії чи довічного грошового утримання у порядку та на умовах передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
30 червня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до управління ПФУ із заявою про поновлення з 01 червня 2015 року виплати призначеної пенсії за віком.
ОСОБА_1 на момент звернення до управління ПФУ працювала на посаді судді апеляційного суду Львівської області.
Управління ПФУ листом від 08 липня 2016 року № 4/3/11/3 повідомило позивачку про відмову у поновленні пенсії з тих підстав, що вона продовжує працювати на посаді судді апеляційного суду Львівської області, а тому підстави для поновлення виплати їй пенсії відсутні.
Позивачка не погодилася із цими діями управління ПФУ і звернулася до суду.
Золочівський районний суд Львівської області постановою від 02 грудня 2016 року позов задовольнив.
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 06 квітня 2017 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове рішення. Позовні вимоги про зобов'язання поновити виплату пенсії та стягнення пенсії за період з 01 червня 2015 року до 05 лютого 2016 року включно залишив без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив із того, що на час звернення позивачки із заявою про відновлення виплати пенсії та на момент прийняття цього рішення у справі були чинними та не визнавалися неконституційними норми, якими передбачено припинення пенсійних виплат, а отже у відповідача не було правових підстав їх не виконувати.
Крім того, у частині позовних вимог за 2015 рік апеляційний суд зазначив, що позивачка пропустила шестимісячний строк звернення до суду, передбачений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у редакції чинній до 15 грудня 2017 року, тому, беручи до уваги дату подання позову - 06 серпня 2016 року, відсутність обґрунтованих підстав для поновлення пропущеного строку, позовні вимоги за період з 01 червня 2015 року по 05 лютого 2016 року належить залишити без розгляду.
ОСОБА_1 не погодилася із рішенням суду апеляційної інстанції і звернулася із касаційною скаргою про його скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
У скарзі зазначила, що суд апеляційної інстанції безпідставно залишив її позовні вимоги за період з 01 червня 2015 року по 05 лютого 2016 року без розгляду через пропуск строку звернення до суду, оскільки вона дізналася про порушення її прав лише з моменту прийняття Рішення Конституційним Судом України від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016.
Суд апеляційної інстанції послався на норми Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, який взагалі на спірні правовідносини не поширюється, позаяк позовні вимоги стосувались лише періоду до 01 серпня 2016 року, а цей Закон прийнято 06 грудня 2016 року.
Йдеться у скарзі і про те, що ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року про відкриття апеляційного провадження є незаконною, оскільки апелянт пропустив строк на апеляційне оскарження, а поважних причин для його поновлення не навів. Понад те, відповідач раніше звертався з апеляційною скаргою, яка була йому повернута через неусунення її недоліків.
Верховний Суд переглянув судові рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правиль