ПОСТАНОВА
Іменем України
25 березня 2019 року
Київ
справа №823/567/17
адміністративне провадження №К/9901/32056/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року (головуючий суддя Сорочко Є.О., судді: Мельничук В.П., Федотов І.В.) у справі за адміністративним позовом Маньківської селищної ради Маньківського району Черкаської області до Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення,
В С Т А Н О В И В:
В квітні 2017 року Маньківська селищна рада Маньківського району Черкаської області (далі - Рада, позивач) звернулась до суду з позовом до Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - Інспекція, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 19 вересня 2016 року №0000502319 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Обґрунтовуючи позовну заяву, вказувала, що оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій є протиправним, оскільки єдиний внесок Радою сплачувався своєчасно та у повному обсязі; помилкове ж його перерахування за червень 2015 року на неналежний рахунок було виявлене позивачем самостійно та усунуто у найкоротший строк, а відтак застосування до нього штрафу та пені було безпідставним.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 04 травня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи таке рішення, суд, хоча й погодився з доводами позивача про те, що помилкова сплата єдиного внеску на неправильний рахунок не створює передумов для застосування до нього штрафних санкцій, разом з тим прийшов до висновку про законність прийнятого відповідачем рішення з огляду на те, що платіжним дорученням №118 від 31 березня 2016 року Рада сплатила грошові кошти в сумі 58003,58 грн. на правильний рахунок, проте з призначенням платежу «Єдиний соціальний внесок нарахований на з/п за березень 2016 року», а не за червень 2015 року, тобто як поточний платіж.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 04 травня 2017 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою позов Маньківської селищної ради Маньківського району Черкаської області задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області від 19 вересня 2016 року №0000502319 про нарахування штрафних санкцій та пені за несплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Задовольняючи позов, суд прийшов до висновку, що єдиний внесок за червень 2015 року Радою був сплачений своєчасно та у повному обсязі, оскільки сплата такого внеску в належній сумі, проте на помилковий рахунок, не може вважатись неналежним виконанням обов'язку з його сплати; разом з тим ані порядку, ані можливості перенесення позивачем коштів податку або обов'язкового платежу з одного рахунку призначення на інший не передбачено чинним законодавством, тому єдиним шляхом виправлення допущеної помилки для позивача було повернення таких коштів та повторна їх сплата за належними платіжними реквізитами, відтак застосування до нього оскаржуваним рішенням Інспекції від 19 вересня 2016 року №0000502319 штрафу та пені було безпідставним.
Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення ним норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
В касаційній скарзі Інспекція зазначала про правомірність прийнятого нею рішення, посилаючись на те, що, виходячи зі змісту статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464), під сплатою єдиного внеску слід розуміти не лише списання коштів з рахунку платника, а й зарахування таких коштів на відповідний рахунок органу доходів і зборів; разом з тим згідно з пунктом 2.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року, відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку (тобто, у даному випадку, позивач); при цьому помилкове перерахування платником єдиного внеску коштів на невідповідні рахунки органу доходів і зборів, однак у розмірах та у строки визначені Законом №2464 не може розцінюватися як належне виконання таким платником зобов'язання зі сплати єдиного внеску, а тому сума такого внеску помилково сплачена на інший рахунок не може вважатися своєчасно сплаченою та є недоїмкою в розумінні Закону №2464; крім того, як правильно зазначив суд першої інстанції, платіжним дорученням №118 від 31 березня 2016 року Рада сплатила грошові кошти в сумі 58003,58 грн. з призначенням платежу «Єдиний соціальний внесок нарахований на з/п за березень 2016 року», а не за червень 2015 року, тобто як поточний платіж й відтак сплати внеску за червень 2015 року так і не відбулося.
В письмових запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу позивач проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду попередньої інстанції, яке він просив залишити без змін, - обґрунтованим та законним.
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 19 вересня 2016 року Інспекцією прийнято рішення №0000502319 про застосування до Ради штрафних санкцій у розмірі 55025,29 грн. та нарахування пені у розмірі 1601,96 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21 липня 2015 року по 25 березня 2016 року.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Радою в порядку адміністративного оскарження подано скарги до Головного управління ДФС у Черкаській області та Державної фіскальної служби України, однак рішеннями ГУ ДФС у Черкаській області за №782/23-00-10-0210 від 16 січня 2017 року, за №2960/23-00-10-0210 від 13 лютого 2017 року, Державної фіскальної служби України за №4337/5/99-99-11-02-02-25 від 21 березня 2017 року скарги залишені без розгляду.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон №2464.
Пунктом 2 частини 1 статті 1 вищевказаного Закону закріплено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1 частини 2 статті 6 Закону №2464).
В силу положень частин 5, 6, 7 статті 9 Закону №2464 сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування. Для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.
Відповідно до частини 8 статті 9 Закону №2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платни