ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/5726/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.
за участі секретаря судового засідання Лавринчук О.Ю.
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар України",
представник - адвокат Ландишева С.М. (довіреність від 19.04.2018)
відповідач - Міністерство оборони України,
представник - Момотюк А.І. (довіреність №220/515/Д від 03.12.2018)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Банк "Восток"
представник - адвокат Неділько О.С. (довіреність від 14.01.2019)
розглянув касаційну скаргу Міністерства оборони України
на постанову Північного апеляційного господарського суду
від 27.11.2018
у складі колегії суддів: Дикунська С.Я. (головуючий), Жук Г.А., Мальченко А.О.
та рішення Господарського суду міста Києва
від 24.07.2018
у складі судді Мандриченка О.В.
у справі №910/5726/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар України"
до Міністерства оборони України
про визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню та зобов'язання вчинити дії
ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
1. 15.12.2018, поштовим відправленням, направленим на адресу Північного апеляційного господарського суду, Міністерство оборони України звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2018 у справі №910/5726/18 в порядку статей 286, 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/5726/18 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2019.
3. Ухвалою від 24.01.2019 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі №910/5726/18 за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2018 та призначив її розгляд в судовому засіданні на 12.03.2019 о 10 год. 00 хв., в якому оголошено перерву до 21.03.2019 10 год. 00 хв.
4. Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" (далі - позивач, ТОВ "ТД "Сокар Україна") надійшов відзив на касаційну скаргу Міністерства оборони України (далі - відповідач, скаржник).
ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Короткий зміст позовних вимог
5. ТОВ "Торговий дім "Сокар Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва суду з позовом про визнання такою, що не підлягає виконанню банківської гарантії від 13.05.2017 №КГ2016-0088/1-91, виданої ПАТ "Банк "Восток" Міністерству оборони України та про зобов'язання Міністерства оборони України повернути забезпечення виконання договору №286/1/17-16 про постачання для державних потреб нафти і дистиляторів (авіаційний гас) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 16.05.2017 №286/1/17/16, а саме: банківську гарантію від 13.05.2017 №КГ2016-0088/1-91, видану ПАТ "Банк "Восток".
5.1. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між сторонами укладено договір про постачання для державних потреб нафти та дистилятів, який передбачав застосування банківської гарантії на суму 1 575 000 грн. як спосіб забезпечення виконання зобов'язань позивача щодо поставки продукції. У зв'язку з повним виконанням позивачем зобов'язань з поставки продукції, просив задовольнити заявлені позовні вимоги, оскільки відповідач не повернув йому банківську гарантію упродовж п'яти днів після документального підтвердження належного виконання договірних зобов'язань, як це передбачено пунктом 11.1.1 договору №286/1/17/16.
Короткий зміст рішення першої інстанції
6. Рішенням від 24.07.2018 Господарський суд міста Києва, з посиланням на статті 26, 36 Закону України "Про публічні закупівлі", статті 193, 200 ГК України, статті 525, 526, 560, 561, 563, 568, 599, 712 ЦК України, позов задовольнив, визнав такою, що не підлягає виконанню банківську гарантію від 13.05.2017 №КГ2016-0088/1-91, видану ПАТ "Банк "Восток" Міністерству оборони України, зобов'язав Міністерство оборони України повернути ТОВ "ТД "Сокар Україна" забезпечення виконання договору №286/1/17-16 про постачання для державних потреб нафти і дистиляторів (авіаційний гас) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 16.05.2017 №286/1/17/16, а саме: банківську гарантію від 13.05.2017 №КГ2016-0088/1-91, видану ПАТ "Банк "Восток", стягнув з Міністерства оборони України на користь ТОВ "ТД "Сокар Україна" 3 524 грн. судових витрат.
6.1. Місцевий суд встановив обставини укладення 16.05.2017 відповідно до рішення тендерного комітету Міністерства оборони України (протокол від 05.05.2017 №75/72/10) за наслідками проведення електронних закупівель за переддоговірною процедурою між Міністерством оборони України в якості замовника та ТОВ "ТД "Сокар Україна" в якості постачальника Договору №286/1/17/16 про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (авіаційний гас) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити у 2017 році паливо для реактивних двигунів ТС-1 або паливо авіаційне для газотурбінних двигунів Джет А-1 для потреб Міністерства оборони України згідно з специфікацією, а замовник забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами відповідно до специфікації.
При цьому, пунктом 11.1 договору сторони визначили, що постачальник забезпечив виконання своїх зобов'язань в розмірі 5 % від суми договору банківською гарантією від 13.05.2017 №КГ2016-0088/1-91, виданою ПАТ "Банк "Восток" на суму 1 575 000 грн. На виконання зазначеного пункту договору ПАТ "Банк "Восток" 13.05.2017 надано банківську гарантію №КГ2016-0088/1-91 бенефіціару - Міністерству оборони України на суму 1 575 000 грн., строком дії - з дати її надання та до 31.01.2018 включно.
Разом з тим, місцевим судом встановлено, що 30.11.2017 до ПАТ "Банк Восток" надійшла вимога відповідача від 24.11.2017 №286/8/7083 про перерахування 1 575 000 грн. банківської гарантії на користь Міністерства оборони України у зв'язку з порушенням постачальником договору в частині терміну поставки продукції, а листом від 12.12.2017 №13Ц/2470БТ ПАТ "Банк Восток" відмовило Міністерству оборони України у задоволенні вимоги №286/8/7083 від 24.11.2017 щодо сплати 1 575 000 грн. через невідповідність вимоги бенефіціара умовам гарантії, оскільки вимога не містила суті невиконаного (неналежним чином виконаного) принципалом зобов'язання щодо постачання товару, а саме не зазначена сума невиконаного зобов'язання, в межах якої гарантія підлягає оплаті.
6.2. Задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що доказів врегулювання бенефіціаром з банком питання задоволення вимоги №286/8/7083 від 24.11.2017 суду не подано; обставини дотримання позивачем зобов'язань з поставки продукції за договором підтверджуються матеріалами справи та не спростовані відповідачем в ході розгляду цього спору. Крім того, зазначені факти були предметом дослідження у справі №910/13457/17, а рішенням від 28.09.2017, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2018 за позовом ТОВ "ТД "Сокар Україна" до Міністерства оборони України про стягнення заборгованості з оплати нафти і дистилятів, встановлено, що позивачем виконано умови договору №286/1/17/16 від 16.05.2017 в повному обсязі, поставлено відповідну продукцію, а відповідачем прийнято таку продукцію без будь-яких зауважень, у зв'язку з чим у Міністерства оборони України виникло зобов'язання з оплати продукції.
Тому, оскільки позивач виконав зобов'язання з поставки продукції в повному обсязі та без зауважень щодо якості і кількості, а також зважаючи на те, що строк дії гарантії закінчився, місцевий суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин сторін підлягають застосуванню умови підпункту 11.1.1 договору, відповідно до якого відповідач повинен повернути банківську гарантію позивачеві, а сама банківська гарантія є такою, що не підлягає виконанню.
При цьому, місцевим судом досліджені посилання відповідача на те, що звернення позивача до суду з цим позовом є намаганням уникнути відповідальності за порушення строків поставки продукції за договором, проте не розцінені як підстава для відмови у позові, оскільки питання відповідальності за порушення строків поставки продукції у вигляді договірної неустойки має іншу правову природу виникнення та доведення, ніж питання про припинення і повернення гарантії як способу забезпечення виконання зобов'язань.
Також, місцевий суд не надавав правову оцінку твердженням позивача про зміну істотних умов, що зумовили затримку строків поставки за договором, та висновку Торгово-промислової палати України з цих питань, оскільки наявність чи відсутність підстав для притягнення позивача до відповідальності за договором не стосується заявленого спору та не є предметом дослідження у цій справі, а доводи Міністерства оборони України про те, що станом на кінцеву дату постачання 31.05.2017 позивачем не поставлено 100% продукції відхилено, оскільки згідно з умовами договору обов'язок замовника повертати постачальнику забезпечення договору не залежить від постачання 100% продукції на кінцеву дату поставки, а пов'язаний виключно з виконанням зобов'язання поставки за кількістю та якістю.
Крім того, місцевим судом не прийнято до уваги посилання відповідача на пункт 11.1.2. та 11.1.3. договору, згідно яких підставою для повернення забезпечення є виконання всіх умов цього Договору, а якщо будуть мати місце порушення щодо виконання умов цього Договору та/або буде здійснено постачання продукції неналежної якості, забезпечення виконання Договору не повертається, оскільки ці положення договору не вказують, ким та які саме умови договору повинні бути виконанні у визначені строки і які конкретно визначені порушення щодо виконання умов договору повинні мати місце для того, щоб забезпечення договору не поверталося.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
7. Постановою від 27.11.2018 Північний апеляційний господарський суд, з посиланням на статті 26, 36 Закону України "Про публічні закупівлі", статті 173, 193, 200 ГК України, статті 509, 525, 526, 560, 561, 563, 568, 599, 712 ЦК України, апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишив без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2018 залишив без змін.
7.1. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
- судове рішення у справі №910/13457/17, що набрало законної сили, не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі й у даній справі, не можуть йому суперечити, встановленим є факт належного та повного виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором. Відповідно доводи відповідача про порушення умов договору визнано судом апеляційної інстанції безпідставними на необґрунтованими;
- посилання відповідача на те, що звернення позивача до суду з позовом є намаганням уникнути відповідальності щодо порушення строків поставки продукції за Договором, судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги, оскільки питання понесення відповідальності за порушення строків поставки продукції у вигляді договірної неустойки має іншу правову природу виникнення та доведення, ніж питання про припинення і повернення гарантії як способу забезпечення виконання зобов'язань;
- апеляційний суд зазначив про те, що з огляду на правову природу інституту відповідальності за порушення негрошового зобов'язання (в даному випадку щодо вимог про визнання гарантії такою, що не підлягає виконанню, та повернення її позивачу, який, як постачальник, забезпечував нею виконання своїх зобов'язань), його застосування у спірних правовідносинах може бути предметом окремого претензійного та/або судового врегулювання між сторонами;
- доводи позивача про зміну істотних умов, що зумовили затримку строків поставки за Договором, та висновок Торгово-промислової палати України з цих питань не взято до уваги апеляційним судом, оскільки наявність чи відсутність підстав для притягнення позивача до відповідальності за Договором не стосується заявленого спору та не є предметом доказування у даній справі;
- твердження скаржника про те, що станом на кінцеву дату постачання, 31.05.2017, позивачем не поставлено 100% продукції, тому банківська гарантія не може бути повернена, є безпідставними та необґрунтованими й відхилені апеляційним судом, так як за умовами Договору обов'язок замовника повертати постачальнику забезпечення договору не залежить від постачання 100% продукції на кінцеву дату поставки, а пов'язаний виключно з виконанням зобов'язання поставки за кількістю та якістю. Відповідно не заслуговують на увагу й посилання скаржника на подання ТОВ "ТД "Сокар Україна" позову про внесення змін до Договору (в частині перенесення термінів постачання товару), у задоволенні якого рішенням від 30.01.2018 у справі №910/21804/17 відмовлено;
- позиція відповідача, обґрунтована положеннями підпунктів 11.1.2, 11.1.3 Договору також не взята до уваги, оскільки ці пункти не визначають, ким та які саме умови Договору слід виконати у визначені строки, які конкретно порушення умов Договору повинні мати місце для того, щоб забезпечення договору не поверталося.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ
Доводи скаржника (відповідач у справі)
8. Скаржник доводив, що на кінцеву дату постачання 31.05.2017 позивачем поставлено не 100% продукції, як передбачено пунктом 5.5. Договору. При цьому, відповідно до пунктів 11.1.1. та 11.1.2 Договору, якщо є порушення щодо виконання умов зазначеного договору та/або здійснено постачання неналежної якості, забезпечення виконання договору не повертається. Тому, з урахуванням зазначених обставин та положень статей 530, 560, 610 ЦК України та статті 193 ГК України, скаржник доводив, що рішення попередніх інстанцій підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Доводи інших учасників справи
9. У відзиві ТОВ "ТД "Сокар Україна" зазначено, що відповідальність ПАТ "Банк Восток" за банківською гарантією перед Міністерством оборони України обмежується строком дії з 13.05.2017 до 31.01.2018 до 17.00 включно, а вимоги бенефіціара могли бути задоволені виключно в межах передбаченого строку дії гарантії із зазначенням сутності невиконаного (неналежного виконання) зобов'язання та суми невиконання такого зобов'язання принципалом. При цьому, зміст банківської гарантії свідчить про те, що вона підлягає застосуванню виключно за умови одночасного порушення зобов'язання щодо якості, кількості та строків постачання продукції, тому, враховуючи повне виконання зобов'язання щодо поставки продукції за договором за якістю, кількістю та закінченням строку дії банківської гарантії, Міністерство оборони України зобов'язане повернути її позивачу.
НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ
10. Цивільний кодекс України
Частина 1 статті 525 - одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частина 1 статті 546 - виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Стаття 560 - за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Стаття 561 - гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.
Стаття 562 - зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.
Стаття 563 - у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошо