ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2019 року
м. Київ
справа № 905/1273/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання - Хоменко І.М.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",
представник позивача - Петрук Я.Ю., адвокат (довіреність від 29.12.2018 № 14-354, свідоцтво від 26.04.2018 № 6591/10),
відповідач - публічне акціонерне товариство "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз",
представник відповідача - не з'явився,
розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення господарського суду Донецької області від 21.09.2018 (головуючий суддя Сковородіна О.М.)
та постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 (головуючий Мартюхіна Н.О., судді: Геза Т.Д. і Плахов О.В.)
у справі № 905/1273/18
за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Компанія)
до публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" (далі - Товариство)
про стягнення 1 505 793,37 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Компанія звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу від 22.08.2016 № 16-408-РО (далі - Договір) у розмірі 1 505 793,37 грн., з яких 1 219 718,07 грн. - основний борг, 79 315,70 грн. - пеня, 168 405,96 грн. - інфляційні втрати та 38 353,64 грн. - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариством було порушено умови Договору, а саме несвоєчасно та не в повному обсязі здійснено оплату за поставлений Компанією природний газ.
Рішенням господарського суду Донецької області від 21.09.2018, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2018, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, інфляційних втрат та 3% задоволено повністю, а в частині стягнення пені задоволено частково. Стягнуто з Товариства на користь Компанії основний борг - 1 219 718,07 грн., 3% річних - 38 353,64 грн., інфляційні втрати - 168 405,96 грн. та пеню - 39 675,85 грн. В іншій частині стягнення пені відмовлено.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що позовні вимоги у даній справі є обґрунтованими. Водночас, враховуючи клопотання Товариства про зменшення розміру пені, суди на підставі частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частини першої статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зменшили розмір пені на 50%.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині зменшення розміру пені, Компанія звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині зменшення розміру пені та у скасованій частині прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 39 639,85 грн.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що:
- судами не враховано інтереси Компанії та особливі обставини її діяльності;
- матеріалами справи не доведено важкого фінансового стану Товариства;
- посилання Товариства на важкий фінансовий стан не можуть вважатися винятковими обставинами для зменшення пені в розумінні частини третьої статті 551 ЦК України та частини першої статті 233 ГК України.
Від Товариства відзив на касаційну скаргу не надходив.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника Компанії, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 22.08.2016 Компанією (продавець) та Товариством (покупець) був укладений Договір (з додатковими угодами від 28.10.2016 № 1 та від 07.02.2017 № 2, які є невід'ємними частинами цього договору), за умовами якого продавець взяв на себе зобов'язання передати у власність покупцеві у 2016-2017 роках природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах договору.
Обсяги природного газу, що передається покупцеві, та період поставки визначені пунктом 2.1 Договору (у редакції додаткової угоди від 07.02.2017 № 2), а саме: обсяг - до 449 116 тис. куб. м; період - з 01.10.2016 по 31.03.2017 включно.
Відповідно до пункту 1.2 Договору (у редакції додаткової угоди від 28.10.2016 № 1) природний газ, що передається за цим договором, використовується покупцем виключно для постачання релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності).
Згідно з пунктом 3.2 Договору (у редакції додаткової угоди від 28.10.2016 № 1) приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці, оформляється актом приймання-передачі.
Пунктом 6.1 Договору передбачено, що оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем поставки газу.
Відповідно до пункту 7.2 Договору (у редакції додаткової угоди від 28.10.2016 № 1) у разі невиконання покупцем пункту 6.1 Договору на суму заборгованості нараховується пеня в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день його прострочення.
Згідно з пунктом 11.1 Договору останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.10.2016 до 31.03.2017, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.
Причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення 1 505 793,37 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов Договору Компанією у період жовтень 2016 - березень 2017 було поставлено, а Товариством прийнято природний газ на загальну суму 1 219 718,07 грн., що підтверджується актами приймання-передачі: від 31.10.2016 на суму 48 714,76 грн.; від 30.11.2016 на суму 163 686,56 грн.; від 31.12.2016 на суму 259 893,16 грн.; від 31.01.2017 на суму 286 283,77 грн.; від 28.02.2017 на суму 289 872,38 грн.; від 31.03.2017 на суму 171 267,44 грн.
У свою чергу, Товариство не виконало покладеного на нього Договором обов'язку з оплати отриманого товару у передбачений договором строк, а саме Товариством не здійснено повної оплати вартості природного газу у передбачений пунктом 6.1 Договору строк:
- за актом приймання-передачі від 31.10.2016 - до 25.11.2016 включно;
- за актом приймання-передачі від 30.11.2016 - до 26.12.2016 включно з урахуванням того, що останній день строку (25.11.2016) припадав на вихідний день;
- за актом приймання-передачі від 31.12.2016 - до 25.01.2017 включно;
- за актом приймання-передачі від 31.01.2017 - до 27.02.2017 включно з урахуванням того, що останній день строку (25.02.2017) припадав на вихідний день;
- за актом приймання-передачі від 28.02.2017 - до 27.03.2017 включно з урахуванням того, що останній день строку (25.03.2017) припадав на вихідний день;
- за актом приймання-передачі від 31.03.2017 - до 25.04.2017 включно, внаслідок чого у Товариства виникла заборгованість за Договором у сумі 1 219 718,07 грн.
Приймаючи рішення у справі, суди виходили з того, що згідно із статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відпо