Постанова
Іменем України
18 березня 2019 року
м. Київ
справа № 357/13644/16-ц
провадження № 61-29296св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Київської області від 16 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Фінагєєва В. О., Яворського М. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У грудні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення боргу.
Позовна заява мотивована тим, що 08 листопада 2011 року ОСОБА_5 отримав у нього в борг кошти у сумі 50 000,00 грн які зобов'язався повернути до 15 листопада 2011 року, про що склав відповідну розписку. В подальшому відповідач почав уникати спілкування та відмовляється повернути всю суму коштів, яку отримав, а тому
29 серпня 2016 року позивач звернувся до відповідача із письмовою вимогою про повернення коштів, однак відповідач кошти не повернув.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_4 просив стягнути з відповідача на свою користь борг у сумі 50 000,00 грн.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 травня
2017 року позов ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 борг у сумі 48 300,00 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення мотивоване тим, що вимоги позивача є обґрунтованими, оскільки відповідач отримав у борг 50 000,00 грн, які зобов'язався повернути до 15 листопада 2011 року, у зв'язку з цим останній написав боргову розписку, проте повернув лише 1 200,00 грн. Крім того, 11 жовтня 2016 року відповідач переслав кошти у розмірі 200,00 грн, що свідчить про визнання ним свого боргу та переривання позовної давності.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 16 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2017 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4
Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що позивач звернувся до суду з позовом 08 грудня 2016 року, тобто після спливу трирічного строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У вересні 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Київської області від 16 серпня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити без змін рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд під час розгляду справи надав перевагу одним доказам та відмовив у оцінюванні інших доказів. Крім того, не звернув увагу на переривання позовної давності, адже вчинення особою дій свідчить про визнання нею свого боргу.
Станом на час розгляду вказаної справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_4
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано вказану цивільну справу до Верховного Суду.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Обставини встановлені судами.
Судом встановлено, що 08 листопада 2011 року ОСОБА_4 надав у борг ОСОБА_5 кошти у сумі 50 000,00 грн, терміном до 15 листопада 2011 року. На підтвердження цього складено розписку.
08 жовтня 2016 року на ім'я позивача надійшов поштовий грошовий переказ у розмірі 200,00 грн і згідно із довідкою від 11 жовтня 2016 року, наданої оператором Укрпошти Білоцерківського відділення, зазначений грошовий переказ надійшов від
ОСОБА_5
Представник позивача зазначав, що відповідач тривалий час не повертав борг, уникав зустрічей, але на початку літа 2016 року при зустрічі з ОСОБА_4 на АЗС, добровільно повернув позивачу 1 000,00 грн і зобов'язався за місяць повернути іншу частину боргу, але кошти, знову так і не було повернуто, а тому позивач у серпні 2016 року направив відповідачу письмову претензію на яку відповідач не відповів, а в жовтні позивач отримав поштовим переказом 200,00 грн.
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) пер