ПОСТАНОВА
Іменем України
22 березня 2019 року
Київ
справа №2340/2993/18
адміністративне провадження №К/9901/65896/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Черкаський обласний військовий комісаріат про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду у складі судді Руденко А.В. від 29 серпня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Ганечко О.М., Федотова І.В., Коротких А.Ю. від 16 жовтня 2018 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Черкаський обласний військовий комісаріат, у якому просив:
- визнати протиправним і скасувати рішення відповідача (від 15 червня 2018 року пункт 52 протоколу № 60) про відмову позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду першої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
- зобов'язати відповідача призначити позивачу одноразову грошову допомогу як інваліду першої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у відповідності до статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975) та здійснити її виплату.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що з 23.12.1989 грудня по 12 квітня 1990 був призваний на спеціальні збори для участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, 25 квітня 2018 року йому встановлена перша група інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням військового обов'язку під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Вважаючи, що має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 975, звернувся до Черкаського обласного військового комісаріату із заявою про виплату такої допомоги. Однак згідно пункту 52 витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги № 60 від 15 червня 2018 року позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги з тих підстав, що інвалідність встановлено у понад тримісячний термін після звільнення зі служби. Вважає, що набув право на одноразову грошову допомогу із встановленням першої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Зазначає, що відмова є протиправною з огляду на те, що застосування статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пов`язується не з фактом звільнення зі служби, а з часом встановлення інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2018 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачу вперше інвалідність встановлена майже через 10 років після звільнення з військової служби, а тому право на отримання одноразової грошової допомоги за статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у позивача відсутнє.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2018 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ОСОБА_2 звернувся з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та задовольнити позов.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач 03 листопада 1973 року по 01 листопада 1975 проходив дійсну строкову службу.
Згідно довідки галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 19 травня 2000 року № 51/1/7023 позивач з 23 грудня 1989 по 22 квітня 1990 року як військовозобов'язаний був призваний на спеціальні збори для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Згідно посвідчення серії А №415701 від 18 січня 2005 року позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Згідно висновку обласної спеціалізованої лікарсько-консультативної комісії від 06 грудня 2004 року № 10172захворювання позивача пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААВ №123077 від 25 квітня 2018 року позивачу встановлено першу групу інвалідності безстроково внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
За результатами розгляду поданої позивачем заяви та документів про призначення та виплату одноразової грошової допомоги комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення, оформлене пунктом 52 протоколу № 60 від 15 червня 2018 року, про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги: молодшому сержанту в запасі ОСОБА_6, якого 31 жовтня 1975 року звільнено зі строкової військової служби та 01 грудня 2003 року під час первинного огляду органами МСЕК визнано інвалідом ІІІ групи внаслідок загального захворювання, 01 грудня 2004 року під час повторного огляду органами МСЕК визнано інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, 31 серпня 2011 року під час повторного огляду органами МСЕК визнано інвалідом ІІ групи внаслідок цієї ж причини та 25 квітня 2018 року отримав І групу інвалідності внаслідок цієї ж причини, оскільки брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1990 році, тобто після звільнення його з військової служби як військовозобовязаного, призваного на військові збори, а не військовослужбовця.
З огляду на те, що інвалідність позивачу встановлена понад тримісячний строк після закінчення зборів, згідно пункту 6 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" позивач, як військовозобов'язаний не має права на отримання допомоги після сплину трьох місяців після закінчення військових зборів. Крім цього комісією зазначено, що згідно пункту 7 статті 16-3 вказаного Закону передбачено, що у разі, якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором. Позивач в 2005 році отримав компенсацію за шкоду, заподіяну здоров`ю відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що судами першої та апеляційної інстанції незаконно, з порушенням норм матеріального та процесуального права, відмовлено у задоволенні позовних вимог. У касаційній скарзі скаржник вказує, що право на отримання одноразової грошової допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, незалежно від часу настання інвалідності. Право на одноразову допомогу у військовозобов'язаного виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.
Від Міністерства оборони України надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, у якому вказується на безпідставність вимог касаційної скарги та законність рішень судів попередніх інстанцій.
НОРМИ ПРАВА ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта Перейти до повного тексту