ПОСТАНОВА
Іменем України
21 березня 2019 року
м. Київ
справа №545/1476/17
адміністративне провадження №К/9901/17528/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мороз Л.Л.,
суддів: Гімона М.М., Бучик А.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 545/1476/17
за позовом ОСОБА_2 до Державної служби спеціального зв'язку та захист інформації України (далі - Держспецзв'язку) про визнання протиправними та скасування наказу і зобов'язання вчинити дії щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги по інвалідності, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Козленка О.І.
на постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 10 липня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Гальченко О.О. та
ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Яковенка М.М., суддів Лях О.П., Старосуда М.І. -
ВСТАНОВИВ:
16 червня 2017 року представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Адміністрації Держспецзв'язку від 10 лютого 2017 року № 2-ф, яким було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності ОСОБА_2, звільненому зі служби у Держспецзв'язку наказом Голови Держспецзв'язку від 10 грудня 2014 року № 354-ос;
- зобов'язати Адміністрацію Держспецзв'язку нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошову допомогу у розмірі 48-місячного грошового забезпечення, як інваліду III групи, яка настала в період проходження служби і пов'язана з виконанням службових обов'язків відповідно до вимог підпункту 2 пункту 2 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) або інвалідності особи рядового чи начальницького складу та інвалідності особи, звільненої із служби в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2008 року № 605 (далі - Порядок № 605).
Позов обґрунтовано тим, що оспорюваний наказ суперечить вимогам частини п'ятої статті 17, частини другої статті 19 Конституції України, Закону України від 23 лютого 2006 року № 3475-IV «Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України» (далі - Закон № 3475-IV) в частині соціального захисту державних службовців та інших працівників Держспецзв'язку (стаття 18) та пункту 2 Порядку № 605, оскільки ІІІ група інвалідності, яка встановлена ОСОБА_2, пов'язана з проходженням військової служби.
Полтавський районний суд Полтавської області постановою від 10 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року, відмовив у задоволенні позовних вимог.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, керувався тим що у випадку настання інвалідності у зв'язку з виконанням службових обов'язків чи після звільнення із служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби і пов'язані зі виконанням службових обов'язків (інвалідам III групи у розмірі 48-місячного грошового забезпечення) грошова допомога відповідно до абзацу 6 підпункту 2 пункту 2 Порядку № 605 виплачується за наявності таких умов:
настання інвалідності в період проходження служби, є зв'язок цієї інвалідності з виконанням службових обов'язків;
або настання інвалідності після звільнення із служби, є зв'язок інвалідності з захворюванням або нещасним випадком, що мали місце в період проходження служби, є зв'язок цього захворювання або нещасного випадку з виконанням службових обов'язків.
Отже, в даному випадку суди попередніх інстанцій вказали на те, що наявність запису у висновку Військово-лікарської комісії Міністерства оборони України (далі - ВЛК Міноборони) від 13 листопада 2014 року за № 1238-п про проходження «військової», а не «спеціальної» чи «просто» служби у системі Держспецзв'язку, не надає можливості визнати за позивачем право на відповідну допомогу.
23 жовтня 2017 року представник ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 10 липня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року, ухвалити нове рішення - про задоволення позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що суди, ухвалюючи рішення, не навели жодних вмотивувань та доказів, які б спростовували висновок ВЛК Міноборони щодо виявленого у ОСОБА_2 захворювання в період проходження служби.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 26 жовтня 2017 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.
15 листопада 2017 року до суду касаційної інстанції від відповідача надійшли заперечення на касаційну скаргу представника ОСОБА_2, в яких Держспецзв'язку просить залишити вказану касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані представником позивача судові рішення - без змін.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).
Верховний Суд, переглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Суди встановили, що ОСОБА_2 проходив службу у Держспецзв'язку, який діє на підставі Закону № 3475-IV, має спеціальне звання старшого лейтенанта та календарну вислугу років станом на 10 грудня 2014 року - 5 років і 4 місяці.
Вислуга років складається з періодів:
з 01 вересня 2008 року по 20 липня 2013 рік - навчання в Інституті спеціального зв'язку та захисту інформації Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» відповідно до наказу ректора № 1827-с від 21 липня 2008 року;
з 21 вересня 2013 року по 10 грудня 2014 року - служба в Держспецзв'язку згідно контракту відповідно до наказу Голови Держспецзв'язку від 14 червня 2013 року № 216-ос;
Наявність відповідного стажу підтверджується ксерокопією трудової книжки та копіями відповідних наказів ( а. с. 10-12).
У свідоцтві про хворобу від 13 листопада 2014 року № 1238-п ВЛК Міноборони вказано, що захворювання пов'язано з проходженням військової служби та ОСОБА_4 не придатний до військової служби.
10 грудня 2014 року наказом Голови Держспецзв'язку № 354-ос позивача звільнено зі служби за станом здоров'я у відставку.
19 вересня 2016 року ОСОБА_2 встановлено ІІІ групу інвалідності з 16 серпня 2016 року в зв'язку з захворюванням, пов'язаним з проходженням військової служби ( а. с. 13-14 ).
Наказом Голови Служби Держспецзв'язку від 10 лютого 2017 року № 2-ф позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 605 (а. с. 15-16).
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове становище та правовий захист особового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України визначається положеннями статті 18 Закону № 3475-IV, яка є бланкетною.
Так, відповідно до частин першої та четвертої вказаної норми, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних відносин, соціальний та правовий захист військовослужбовців Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та членів їхніх сімей здійснюється відповідно до Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) та інших законів.
На військовослужбовців Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України поширюються права і соціальні гарантії, передбачені Законом України від 24 березня 1998 року № 203/98-ВР «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» та іншими актами законодавства.
До 17 травня 2014 року - набрання чинності «Про внесення змін до Закону України від 17 травня 2014 року № 1194-VI «Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України», яким Закон № 3475-IV викладено в новій редакції, діяла редакція Закону № 3475-IV, відповідно до положень частини шістнадцятої статті 21 Закону № 3475-IV у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного особі рядового чи начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України під час виконання службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, пов'язаних з виконанням службових обов'язків, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності особою рядового чи начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у період проходження служби в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
На виконання вказаної норми Закону № 3475-IV Кабінет Міністрів України постановою від 04 червня 2008 року № 605