ф
ПОСТАНОВА
Іменем України
21 березня 2019 року
Київ
справа №805/1514/17-а
адміністративне провадження №К/9901/34891/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу
ОСОБА_2
на постанову
Донецького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року (суддя О.М. Кониченко)
та ухвалу
Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року(колегія у складі суддів: І.В. Геращенко, Т.Г. Арабей, Г.М. Міронова)
у справі
№805/1514/17-а
за позовом
Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області
до
ОСОБА_2
про
стягнення податкового боргу у розмірі 26719,27 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Мангуська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (правонаступником, якої є Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області) звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з фізичних осіб у розмірі 26719,27 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідача виникла заборгованість з узгодженого податкового зобов'язання, яка останнім не погашена, що є підставою для її стягнення в судовому порядку.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з фізичних осіб у розмірі 26719,27 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковий борг є узгодженим, в добровільному порядку відповідачем не сплачено, а тому підлягає стягненню.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин справи. Доводи касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням апеляційної скарги, зокрема, на протиправність винесення податкових повідомлень-рішень.
У письмовому відзиву на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з «Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта» № 73049918 від 16 листопада 2016 року вбачається, що ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1), зареєстрована за адресою АДРЕСА_1
За умовами договору дарування від 20 лютого 2012 року та зареєстрованого у реєстрі за № 194, укладеного між ОСОБА_3 (дарувальник) та ОСОБА_2 (обдаровувана) дарувальник передав у власність ОСОБА_2 будівлю та гараж-сарай, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, що знаходиться на земельній ділянці державної форми власності площею 1800 кв.м. та за умовам договору дарування від 20 лютого 2012 року (зареєстрованого у реєстрі за № 193) на праві приватної власності за ОСОБА_2 зареєстровано будівлю за адресою: АДРЕСА_3 на земельній ділянці загальною площею 12164 кв.м.
Податковим органом на виконання вимог статті 266 Податкового кодексу України 27 липня 2016 року було прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Ф» :
№ 8887, яким відповідачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 7551,60 грн. за об'єктом житлової нерухомості, який розташований за адресою: АДРЕСА_2;
№ 8888-13, яким відповідачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 19167,67 грн. за об'єктом нежитлової нерухомості, який розташований за адресою: АДРЕСА_3.
Зазначені податкові повідомлення рішення в передбаченому чинним законодавством порядку були направлені за податковою адресою фізичної особи, яка вбачається з «Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта» та було повернуто на адресу податкового органу з відміткою «за закінченням строку зберігання».
Податкові повідомлення-рішення в адміністративному та судовому порядку не оскаржувалися, отже є узгодженим грошовим зобов'язанням.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що відповідачу надсилалась податкова вимога форми «Ф» № 1041-25 від 16 липня 2014 року про погашення податкових зобов'язань, про що свідчить поштове повідомлення та відповідно до вимог статті 58-59 Податкового кодексу України, податкова вимога вважається врученою відповідачу.
Наявність податкового боргу у розмірі 26719,27 грн. з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з фізичних осіб підтверджується також даними картки особового рахунку боржника.
В силу пп. 14.1.175 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
З приписів пп. 266.3.2, 266.7.1 статті 266 Податкового кодексу України, вбачається, що податок на нерухоме майно (як житлове, так і нежитлове), що перебуває у власності громадян, нараховується контро