ПОСТАНОВА
Іменем України
21 березня 2019 року
Київ
справа №810/2986/17
адміністративне провадження №К/9901/47677/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу
Білоцерківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної податкової служби Київської області
на постанову
Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року (суддя І.Г. Лиска)
та постанову
Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2018 року (колегія у складі суддів: Н.М. Троян, Л.О. Костюк, Є.О. Сорочко)
у справі
№ 810/2986/17
за позовом
ОСОБА_3
до
Білоцерківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної податкової служби Київської області
про
визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної податкової служби Київської області форми «Ф» від 29 червня 2016 року № 45608-13.
Позовні вимоги мотивовані тим, що податок на нерухоме майно, відмінний від земельної ділянки не може бути визнаним обов'язковим до сплати в 2015 році, у зв'язку з тим, що Білоцерківська міська рада не приймала та не могла прийняти і офіційно оприлюднити до 15 липня 2014 року рішення про встановлення на території Білоцерківської міської ради такого податку, як податок на нерухоме майно, відмінний від земельної ділянки.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2018 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області форми «Ф» № 45608-13 від 29 червня 2016 року.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що Білоцерківська міська рада, приймаючи рішення 29 січня 2015 року № № 1404-71-VІ, яким відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII встановила на території Білоцерківської міської ради ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не дотрималась вимог, передбачених підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 та підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України в частині дотримання принципу стабільності та в частині офіційного оприлюднення рішення про встановлення місцевих податків та зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, а тому застосування відповідачем положень статті 266 Податкового кодексу України та рішення Білоцерківської міської ради 29 січня 2015 року № № 1404-71-VІ з метою оподаткування належного позивачу об'єкту нерухомого майна не може мати місце у 2015 році.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а також на те, що при вирішенні питання про співвідношення норм Податкового кодексу України в правовому регулюванні місцевих податків, які є обов'язковими, норма пп. 12.3.5 є спеціальною. У зв'язку з цим податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як обов'язковий місцевий податок, підлягає сплаті відповідно до ст. 266 Податкового кодексу України, починаючи з 1 січня 2015 року, безвідносно до прийняття місцевою радою рішення щодо цього податку в порядку, встановленому пп. 12.3.4 п. 12.3.4 ст. 12 Податкового кодексу України.
У письмовому відзиві на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належить земельна ділянка несільськогосподарського призначення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,7070 га, що підтверджується договором купівлі-продажу № 414614-414615 від 15 лютого 2008 року та за цією ж юридичною адресою розташована нежитлова будівля літ. «А» (виробнича база) загальною площею 1938,8 кв. м., яка належить позивачу згідно договору купівлі - продажу від 31 липня 2006 року.
Податковим органом 29 червня 2016 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №45608-13, яким відповідно до приписів підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік у загальному розмірі 7206 грн. 42 коп. за об'єкт нежитлової нерухомості, його частки, що перебуває у його власності.
Також судами встановлено, що Білоцерківська міська рада 29 січня 2015 року прийняла рішення № 1404-71-VІ, яким відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII встановила на території Білоцерківської міської ради ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII (далі - Закон № 71-VIII) запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається із: податку на майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю.
Отже, Законом № 71-VIII запроваджено низку правових норм, що врегулювали питання справляння місцевих податків.
Згідно із пунктом 10.3 статті 10 Податкового кодексу України, в редакції Закону № 71-VIII, місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристично