У Х В А Л А
19 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 688/2507/16-ц
Провадження № 14-142цс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ситнік О. М.,
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
перевірила дотримання порядку передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду
цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ КБ «Надра»), ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, прокуратури Хмельницької області, Славутської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (далі - Славутська об'єднана ДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області), про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду
за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 листопада 2016 року у складі судді Огородніка І. В. та рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 28 березня 2017 року у складі колегії суддів Спірідонової Т. В., Купельського А. В., Янчук Т. О.,
УСТАНОВИЛА:
У червні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, у якому зазначала, що 14 травня 2002 року Шепетівською міжрайонною прокуратурою Хмельницької області проти неї порушено кримінальну справу за пунктом 5 частини третьої статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Вироком Славутського міського суду Хмельницької області від 17 липня 2003 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 23 вересня 2003 року, її засуджено за частиною п'ятою статті 27, частиною третьою статті 368 КК України із застосуванням статті 69 КК України на три роки позбавлення волі з конфіскацією 1/4 частини майна, без позбавлення права займати посади в органах державної влади. На підставі статті 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на два роки. Також постановлено передати в дохід держави 28/100 частин магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться на АДРЕСА_1, як майно, що нажите злочинним шляхом.
У березні 2004 року вказаний вирок виконано в частині конфіскації майна та передано в дохід держави 28/100 частин магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», який належав їй на праві приватної власності.
Ухвалою Верховного Суду України від 16 вересня 2004 року вирок Славутського міського суду Хмельницької області від 17 липня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 23 вересня 2003 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
01 жовтня 2007 року Славутським міськрайонним судом Хмельницької області щодо неї постановлено виправдувальний вирок, який 06 серпня 2008 року ухвалою апеляційного суду скасований, з направленням справи на новий судовий розгляд.
26 березня 2009 року ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області кримінальну справу направлено для проведення додаткового розслідування.
28 січня 2012 року старшим слідчим Шепетівської міжрайонної прокуратури Хмельницької області прийнято постанову про закриття кримінальної справи у зв'язку з недоведеністю її участі у вчиненні злочину.
У зв'язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності та незаконним засудженням їй завдано майнової шкоди: звернуто в дохід держави 28/100 частин магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», що належав їй на праві приватної власності.
25 березня 2004 року Шепетівським БТІ зареєстровано право власності на 28/100 частин магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» за Шепетівською об'єднаною державною податковою інспекцією Хмельницької області (далі - Шепетівська ОДПІ Хмельницької області.
Шепетівська ОДПІ Хмельницької області через Брокерську контору Приватне підприємство «Промтехресурс» 05 квітня 2004 року уклала із ОСОБА_8 договір № 5 купівлі-продажу нерухомого майна, згідно з яким ОСОБА_8 придбав 28/100 частин магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1». У подальшому цей договір купівлі-продажу нотаріально посвідчений не був.
27 квітня 2007 року Відкрите акціонерне товариство комерційний банк «Надра» придбало за договором купівлі-продажу у ОСОБА_8 24/100 частин приміщення спірного магазину.
ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_8 помер, а належні йому 4/100 частини приміщення магазину прийняли у спадщину ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6
ОСОБА_3 просила суд повернути їй в натурі 28/100 частин магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» в порядку, передбаченому Законом України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон № 266/94-ВР), оскільки вказане майно вибуло із володіння держави в особі Шепетівської ОДПІ Хмельницької області внаслідок нікчемного правочину. Оскільки при укладенні договору купівлі-продажу від 05 квітня 2004 року № 5 не додержано вимоги закону про його нотаріальне посвідчення, такий договір є нікчемним. Зазначений договір є недійсним за законом (нікчемним) і не створює юридичних наслідків, а тому 28/100 частин магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» може бути повернуто в натурі.
Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 листопада 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження фіктивності (недійсності) договору купівлі-продажу від 05 квітня 2004 року № 5.
Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 28 березня 2017 року рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 листопада 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову з інших підстав.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_3 не є стороною оспорюваного договору купівлі-продажу від 05 квітня 2004 року № 5, а тому права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до чергового добросовісного набувача з використанням правового механізму, установленого статтями 215, 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Порядок повернення майна, конфіскованого в дохід держави судом, врегульовано Законом № 266/94-ВР та Положенням про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», затвердженим наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41 (далі - Положення).
У травні 2017 року ОСОБА_3 звернулася з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення судів першої й апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди безпідставно не застосували до спірних правовідносин норми статей 215, 216, 220, 387, 656, 657 ЦК України, статтю 4 Закону № 266/94-ВР та помилково не визнали договір купівлі-продажу від 05 квітня 2004 року № 5 нікчемним. Апеляційний суд неправильно застосував до спірних правовідносин статтю 3 Закону № 266/94-ВР, оскільки спірні приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» визнані речовими доказами у межах кримінальної справи та за вироком Славутського міського суду Хмельницької області від 17 липня 2003 року передані в дохід держави як майно, нажите злочинним шляхом. Отже, спірні приміщення передані державі в особі Шепетівської ОДПІ Хмельницької області у власність. Суд апеляційної інстанції мав витребувати майно у його фактичних володільців, оскільки воно вибуло із володіння держави в особі Шепетівської ОДПІ Хмельницької області внаслідок нікчемного правочину - на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна без дотримання нотаріальної форми його посвідчення.
Також апеляційний суд не врахував, що позивачка вже зверталася до суду з позовом до прокуратури Хмельницької області, Шепетівської ОДПІ Хмельницької області, Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ) про відшкодування майнової шкоди, завданої незаконним зверненням в дохід держави 28/100 частин магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», в якому просила стягнути за рахунок Державного бюджету України грошове відшкодування вартості приміщень магазину. Проте, у задоволенні позову відмовлено на тій підставі, що приміщення магазину підлягають витребуванню в натурі.
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) викладено в новій редакції.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України в редакції цього Закону провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У квітні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року справу призначено до судового розгляду, а ухвалою від 27 лютого 2019 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину п'яту статті 403 ЦПК України, якою встановлено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Згідно із частинами першою та четвертою статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу, зокрема, з обґрунтуванням підстав, визначених у частині п'ятій статті 403 цього Кодексу.
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду керувалася тим, що позивачка неодноразово зверталася до суду з позовами з приводу спірного майна.
Зокрема, у 2013 році позивачка зверталася до Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області із позовом до прокуратури Хмельницької області, Шепетівської ОДПІ Хмельницької області, ДКСУ про відшкодування майнової шкоди, завданої незаконним зверненням в дохід держави 28/100 частин магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1».
Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 червня 2013 року позов зад