Окрема думка
судді Великої Палати Верховного Суду Кібенко О. Р.
у справі № 757/21639/15-ц
Провадження № 14-54цс19
07 лютого 2019 року
1. На розгляд Великої Палати Верховного Суду надійшла справа за позовом ОСОБА_3 про солідарне стягнення з ОСОБА_4 та Національного банку України (далі - НБУ), за участю третіх осіб - Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра»), уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ «КБ «Надра» (далі - уповноважена особа, Фонд відповідно), банківських металів у розмірі 37,30 тр. ун. золота.
2. Позовні вимоги у цій справі мотивовані тим, що 04 квітня 2013 року між ОСОБА_3 та ПАТ «КБ «Надра» укладено договір строкового банківського вкладу в банківських металах «Золотий», згідно з яким позивач 04 квітня 2013 року передав на вкладний рахунок банківський метал - золото 999,9 проби загальною вагою 1 439,47 грн або 46,280 тр. ун., ставка за вкладом - 1,5 % річних, строк дії вкладу - 18 місяців від дати його надходження. У подальшому 09 жовтня 2014 року він звернувся до банку з платіжною вимогою про необхідність переведення всього розміру вкладу разом з відсотками на поточний рахунок, відкритий у Публічному акціонерному товаристві «Державний експортно - імпортний банк України», однак таку вимогу банк не виконав. Наступні його вимоги щодо повернення вкладу також залишені без задоволення.
3. Постановою Правління НБУ від 06 лютого 2015 року № 83 ПАТ «КБ «Надра» віднесено до категорії неплатоспроможних, що унеможливлює повернення вкладу. Позивач зазначив, що згідно з офіційною відкритою інформацією, розміщеною на сайті НБУ, найбільш опосередкованим власником банку, а відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» і пов'язаною з банком особою є ОСОБА_4
4. ОСОБА_3 вказував на те, що ОСОБА_4 під час придбання ПАТ «КБ «Надра» розумів, що на ньому лежить обов'язок відновити нормальний фінансовий стан банку та відповідно підтримувати його на належному рівні. Однак факт уведення тимчасової адміністрації свідчить про те, що ОСОБА_4 не вдалося налагодити діяльність банку. Крім того, нездійснення належного контролю за банком, зокрема, мало наслідком невиконання банком узятих на себе зобов'язань та порушення вимог законодавства, тому відповідно до статті 58 цього Закону ОСОБА_4 має нести цивільно-правову відповідальність за доведення банку до неплатоспроможності.
5. Позивач у цій справі як на підставу доведеності вини ОСОБА_4, власника істотної участі, посилається на те, що судовими рішеннями, ухваленими в порядку адміністративного судочинства, якими ОСОБА_5 відмовлено в задоволенні позову до НБУ, третя особа - ПАТ «КБ «Надра», про визнання дій та бездіяльності протиправними, стягнення моральної шкоди, встановлено, що саме власники істотної участі не вжили дієвих і своєчасних заходів з фінансової підтримки банку для приведення його діяльності у відповідність до вимог законодавства України. Установлено, що протягом липня 2014 року банк не дотримувався нормативу миттєвої ліквідності (Н4), значення якого не перевищувало 17,46 % (нормативне значення не менше ніж 20 %). Станом на 05 серпня 2014 року норматив миттєвої ліквідності (Н4) становив лише 7,37 %. Банк порушував вимоги Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Правління НБУ від 28 серпня 2001 року № 368, у частині недотримання нормативу миттєвої ліквідності (Н4) починаючи з 20 березня 2014 року та не усунув це порушення. У справі наявна ухвала Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2015 року, у якій ідеться про кримінальне провадження, розпочате за фактом заволодіння колишніми службовими особами спільно з власниками та керівниками банку державними коштами НБУ в особливо великому розмірі. Разом з тим у постанові Правління НБУ від 06 лютого 2015 року «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до категорій неплатоспроможних» основною причиною віднесення цього банку до категорії неплатоспроможних зазначено недокапіталізацію банку відповідно до вимог стрес-тестування та неприведення діяльності у відповідність до вимог законодавства України. НБУ зазначив, що віднесення ПАТ «КБ «Надра» до категорії неплатоспроможних стало наслідком його нежиттєздатності ще з часу введення тимчасової адміністрації у 2009 році, призначення якої зумовлене, зокрема, ризиковою діяльністю попереднього менеджменту на чолі з ОСОБА_6, який не забезпечив якісного управління банком та фактично довів його до банкрутства. Однак зусилля та заходи, що в подальшому вживалися менеджментом ПАТ «КБ «Надра» для покращення його діяльності та функціонування відповідно до встановлених нормативів, виявилися недостатніми в умовах фінансово-економічної кризи.
6. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15 листопада 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 до НБУ про стягнення банківських металів залишено без розгляду.
7. Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 15 листопада 2016 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду м. Києва від 07 лютого 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
8. Рішення районного суду мотивовано тим, що ОСОБА_3 не довів належними та допустимими доказами, що ОСОБА_4 є найбільш опосередкованим власником ПАТ «КБ «Надра» та саме з його вини банк доведено до стану неплатоспроможності. Крім того, ПАТ «КБ «Надра» є неплатоспроможним та перебуває в стані ліквідації, чинним законодавством визначено, що задоволення вимог кредиторів банку в такому випадку здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», задоволення вимог кредиторів поза межами процедури ліквідації банку не передбачено.
9. Судове рішення апеляційного суду обгрунтовано відсутністю доказів на підтвердження того, що діями ОСОБА_4 завдано майнової шкоди ОСОБА_3 у заявленому розмірі. Зазначено, що вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 є передчасними, оскільки їх включено до реєстру акцептованих вимог кредиторів.
10. У касаційній скарзі, поданій у квітні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_3 в особі свого представника ОСОБА_7, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
11. Касаційну скаргу мотивована тим, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо недоведеності вини ОСОБА_8 у доведенні ПАТ «КБ «Надра» до стану неплатоспроможності та щодо відсутності підстав для притягнення його до цивільно-правової відповідальності згідно зі статтею 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» є необґрунтованими. Відповідальність власників істотної участі, передбачена цією статтею, є самостійним видом відповідальності та не залежить від здійснення процедури ліквідації банку, встановленої Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Суди попередніх інстанцій не врахували, що внаслідок дій ОСОБА_4 порушується невід'ємне право позивача володіти та вільно користуватися своїм майном. ОСОБА_4 як власник істотної участі банку має нести відповідальність за зобов'язаннями ПАТ «КБ «Надра» перед ОСОБА_3, оскільки саме відповідач не вжив усіх необхідних заходів для запобігання неплатоспроможності банку.
12. Також скаржник послався на те, що діяльність банку не відповідала вимогам банківського законодавства і нормативно-правових актів НБУ, була ризикованою,створювала загрозу інтересам вкладників і кредиторів банку, а також стабільності банківської системи України. Усупереч вимогам статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність», якою встановлено обов'язок власників істотної участі вживати своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку, власники істотної участі не вжили дієвих і своєчасних заходів з фінансової підтримки банку для приведення його діяльності у відповідність до вимог законодавства України. Акціонери банку не підтвердили готовності надати реальну йоперативну фінансову підтримку установі, у тому числі для погашення боргів, отриманих попереднім акціонером, що призвело до подальшого погіршення фінансових показників діяльності банку та неможливості своєчасного виконання зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами. При цьому скаржник зазначив, що преюдиційним судовим рішенням Вищого адміністративного суду України від 18 жовтня 2016 року доведено протиправність дій ОСОБА_4 як особи, яка є власником істотної участі в банку.
13. Скаржник указав, що суди також не дослідили інформації, розміщеної на сайті НБУ, щодо причин неплатоспроможності ПАТ «КБ «Надра», підстав віднесення його до неплатоспроможних, та не взяли до уваги ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2015 року, у якій ідеться про кримінальне провадження, розпочате за фактом заволодіння колишніми службовими особами спільно з власниками та керівниками банку державними коштами НБУ в особливо великому розмірі.
14. Уповноважена особа Фонду заперечувала проти наведених у касаційній скарзі доводів, посилаючись на те, що законодавством регламентовано чіткий порядок звернення кредиторів з вимогами про забезпечення відшкодування коштів за вкладами, зокрема щодо їх включення до реєстру кредиторів на повернення банківських вкладів і відсотків, та правові підстави задоволення Фондом таких вимог. Кредиторська вимога позивача включена до реєстру акцептованих вимог кредиторів у сьому чергу в сумі 932 891 грн 55 коп. (згідно з договором строкового банківського вкладу (депозиту) в банківських металах «Золотий» від 04 квітня 2013 року). ОСОБА_3 має змогу задовольнити свої кредиторські вимоги в черговості, визначеній частиною першою статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
15. Представник ОСОБА_4 - ОСОБА_9 також заперечував проти касаційної скарги, вважаючи судові рішення попередніх інстанцій законними й обгрунтованими.
16. Обґрунтовуючи підставу для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду послалася на те, що у судах касаційної інстанції перебували на розгляді справи щодо застосування положень частини шостої статті 58 Закону України «Про банки