У Х В А Л А
19 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 591/8191/14-ц
Провадження № 14-144зц19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ситнік О. М.,
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
перевірила заяву ОСОБА_3 про виправлення описки в ухвалі колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 25 травня 2017 року у складі суддів Гуменюка В. І. , Охрімчук Л. І., Сімоненко В. М.
у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Сумської обласної державної телерадіокомпанії, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державний комітет телебачення і радіомовлення України, управління Державної казначейської служби України у м. Суми Сумської області, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,
УСТАНОВИЛА:
Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 25 травня 2017 року відмовлено у допуску до провадження Верховного Суду України справи № 591/8191/14-ц за заявою ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2016 року та рішення Апеляційного суду Сумської області від 27 січня 2016 року.
Ухвалу Верховного Суду України мотивовано тим, що у рішенні суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, та рішеннях судів касаційних інстанцій, наданих ОСОБА_3 для порівняння, наявні різні фактичні обставини, що не свідчать про неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права у подібних правовідносинах. Порівняння змісту наданих ОСОБА_3 постанов Верховного Суду України зі змістом ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2016 року, про перегляд якої подано заяву, також не дає підстав для висновку, що зазначена ухвала суду касаційної інстанції не відповідає викладеним висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
У березні 2019 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_3 про виправлення описки в ухвалі Верховного Суду України від 25 травня 2017 року, в якій вона просила в мотивувальній частині вказаної ухвали суду замість «Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині вимог ОСОБА_3 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, апеляційний суд, з яким погодився суд касаційної інстанції, виходив з того, що оскільки судовим рішенням, яке набрало законної сили, відмовлено позивачці в задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05 липня 2013 року по 13 березня 2014 року, то зазначені обставини повторно не підлягають доказуванню у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову в цій частині позовних вимог ОСОБА_3.»
зазначити:
«Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині вимог ОСОБА_3 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, апеляційний суд, з яким погодився суд касаційної інстанції, виходив з того, що оскільки судовим рішенням, яке набрало законної сили, відмовлено позивачці в задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03 липня 2013 року по 13 березня 2014 року, то зазначені обставини повторно не підлягають доказуванню у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову в цій частині позовних вимог ОСОБА_3.».
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017