Постанова
Іменем України
21 березня 2019 року
місто Київ
справа № 314/5571/16-ц
провадження № 61-25608св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Садове товариство «Монтажник-2»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 18 квітня 2017 року у складі судді Галянчук Н. М. та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 20 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Полякова О. З., Кухаря С. В., Онищенка Е. А.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_4 у липні 2016 року звернувся до суду з позовом до Садового товариства «Монтажник-2» (далі - СТ «Монтажник-2», садове товариство) про усунення перешкод у користуванні майном.
Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що він є членом
СТ «Монтажник-2», йому на праві приватної власності належить земельна ділянка НОМЕР_1, розташована на території зазначеного товариства. Протягом 1988-1989 років ОСОБА_4 був головою правління СТ «Монтажник-2» і як член та голова правління товариства він за власні кошти в Закритому акціонерному товаристві «Котельно-монтажний завод» (далі - ЗАТ «Котельно-монтажний завод») виготовив металевий гараж, який встановив поблизу належної йому земельної ділянки. Гараж використовувався ним для власних потреб та тимчасово за його згодою для потреб садового товариства. Після складення повноважень голови правління СТ «Монтажник-2» він продовжував користуватися гаражем особисто, а також на прохання нового керівництва товариства дозволив зберігати у гаражі майно товариства. ОСОБА_4 не передавав гараж у власність чи в оренду садовому товариству. На момент звернення до суду з позовом ОСОБА_4 має намір розпорядитись належним йому гаражем, однак його письмові звернення звільнити гараж від металобрухту ігноруються керівництвом садового товариства, доступ до гаража у позивача відсутній, оскільки відповідач не повертає йому ключі від нього.
Враховуючи наведене, ОСОБА_4 просив суд усунути перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні власністю шляхом покладення на відповідача обов'язку звільнити гараж від майна, передати йому ключі від гаража та не створювати перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні його власністю.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач позовні вимоги не визнав, заперечивши проти обставин, викладених у позовній заяві. Пояснив, що металевий гараж був виділений СТ «Монтажник-2» на безоплатній основі Закритим акціонерним товариством «Запоріжметалургмонтаж» (далі - ЗАТ «Запоріжметалургмонтаж»). Гараж розташований на території загального користування товариства, а саме у господарському дворі, перебуває на балансі СТ «Монтажник-2» та використовується для зберігання інвентаря. Позивач будь-яких прав на гараж не має, а отже, його вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 18 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 20 вересня 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтовувались тим, що позивач не надав будь-яких письмових документів, які б свідчили про укладення позивачем договору купівлі-продажу металевого гаража із ЗАТ «Котельно-монтажний завод» чи ЗАТ «Запоріжметалургмонтаж», зокрема, оригіналу договору купівлі-продажу, квитанції або іншого фінансового документа про сплату вартості гаража, акта приймання-передачі або іншого документа, який засвідчує передачу позивачу придбаного майна.
Також апеляційний суд зазначив, що, обравши такий спосіб захисту своїх порушених, на переконання позивача, прав, він просить зобов'язати відповідача не створювати перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні гаражем, який за матеріалами справи розташований на земельній ділянці, до якої будь-якого відношення з правової точки зору позивач не має.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 18 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 20 вересня 2017 року, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неповно встановили обставини справи, дали помилкову оцінку доказам у справі. Також заявник зазначає, що судами неправильно застосовано пункт 1 частини першої статті 44, частину другу статті 154, статтю 224 ЦК Української РСР. Судам надано документи, які свідчать про дотримання письмової форми договору купівлі-продажу металевого гаража. Судами першої та апеляційної інстанцій не надано оцінку тому, що відповідач не надав на спірний гараж правовстановлюючих документів.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у травні 2018 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив висновок, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам законності та обґрунтованості, визначеним статтею 213 ЦПК України 2004 року, а отже касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 є членом Садового товариства «Монтажник-2», йому на праві приватної власності належить земельна ділянка НОМЕР_1, розташована на території садового товариства.
На підтвердження належності ОСОБА_4 металевого гаража заявник надав суду копію його заяви до ЗАТ «Котельно-монтажний завод» від 15 вересня 1989 року про виготовлення гаража, лист директора Закритого акціонерного товариства «Металургмонтаж-204» від 14 лютого 1990 року про вивантаження йому гаража, а також письмову заяву ОСОБА_6, який у 1990 році працював на посаді директора «Запорізького котельно-монтажного заводу» тресту «Запоріжметалургмонтаж» та підтвердив придбання ОСОБА_4 у лютому 1990 року на Котельно-монтажному заводі металевого гаражу.
Позивач не надав суду письмових документів, які б свідчили про укладення позивачем договору купівлі-продажу металевого гаражу із ЗАТ «Котельно-монтажний завод» чи ЗАТ «Запорожметалургмонтаж», зокрема, самого договору купівлі-продажу, квитанції або іншого фінансового документа про сплату вартості гаража, акта приймання-передачі або іншого документа, який засвідчує передачу позивачу придбаного майна.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Визначаючи, які