Постанова
Іменем України
21 березня 2019 року
м. Київ
справа № 757/29337/16
провадження №61-41825ав18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), КурилоВ. П., Сімоненко В. М.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_4,
представник заявника - ОСОБА_5,
сторони третейського спору:
позивач - кредитна спілка «Центр фінансових послуг»,
відповідачі: ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 28 серпня 2018 року у складі судді Мараєвої Н. Є. у справі за заявою ОСОБА_4 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Право та обов'язок» від 14 жовтня 2011 року у справі № 314/11,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог заяви
У червні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду із заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Право та обов'язок» (далі - Постійно діючий третейський суд при ВГО «Право та обов'язок», третейський суд) від 14 жовтня 2011 року у справі № 314/11 за позовом кредитної спілки «Центр фінансових послуг» (далі - КС «Центр фінансових послуг») до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_4 про стягнення несплачених вчасно відсотків та нарахованої пені.
Заява мотивована тим, що 13 лютого 2009 року між КС «Центр фінансових послуг» як кредитодавцем, ОСОБА_7 як позичальником, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_4 як поручителями, укладено кредитний договір № В-50/0014/09/86/20 (далі - кредитний договір від 13 лютого 2009 року), за яким кредитодавець зобов'язався надати позичальнику кредит на споживчі цілі в сумі 27 553,86 грн. Цього ж дня ті ж сторони у додатковій угоді узгодили нову редакцію пункту 7.2 кредитного договору від 13 лютого 2009 року, якою передбачали направлення всіх спірних питань, пов'язаних з виконанням кредитного договору від 13 лютого 2009 року, на розгляд постійно діючого третейського суду.
13 лютого 2009 року для забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором від 13 лютого 2009 року між КС «Центр фінансових послуг» та ОСОБА_4 укладено договір поруки № В-50/0014/09/86/20, відповідно до якого ОСОБА_4 зобов'язалась солідарно з ОСОБА_7 відповідати перед КС «Центр фінансових послуг» за виконання зобов'язань за кредитним договором від 13 лютого 2009 року.
Рішенням Постійно діючого третейського суду при ВГО «Право та обов'язок» від 14 жовтня 2011 року у справі № 314/11 солідарно з неї та ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 стягнуто на користь КС «Центр фінансових послуг» 49 220,67 грн заборгованості за кредитним договором зі сплати процентів, пеню, витрати на правову договором та третейський збір.
Заявник посилалась на те, що Постійно діючий третейський суд при ВГО «Право та обов'язок» не мав права розглядати вищезазначений спір після набрання чинності Законом України від 03 лютого 2011 року № 2983-VI «Про внесення зміни до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам». Крім того, у додаткових поясненнях ОСОБА_4 зазначала про те, що сторони кредитного договору від 13 лютого 2009 року не дійшли згоди щодо того, який саме постійно діючий третейський суд має розглядати спір, який виник між сторонами; пропозиції про розгляд справи Постійно діючим третейським судом при ВГО «Право та обов'язок» та ухвалу про порушення провадження у справі № 314/11 вона не отримувала.
Раніше справа вже переглядалась судами різних інстанцій.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 21 вересня 2017 року заяву ОСОБА_4 про скасування рішення третейського суду залишено без задоволення.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 28 листопада 2017 року ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 21 вересня 2017 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 13 червня 2018 року скасовано ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 21 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 28 листопада 2017 року, направлено справу на новий розгляд до Апеляційного суду міста Києва як суду першої інстанції.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 28 серпня 2018 року заяву ОСОБА_4 про скасування рішення третейського суду залишено без задоволення, повернуто заявнику.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявник пропустила строк на подання заяви про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при ВГО «Право та обов'язок» від 14 жовтня 2011 року у справі № 314/11, оскільки подала заяву про скасування рішення третейського суду після закінчення дев'яноста днів. Крім того, під час розгляду справи № 314/11 у третейському суді вона заявляла клопотання про припинення третейського розгляду, ухвалою Постійно діючого третейського суду при ВГО «Право та обов'язок» від 14 жовтня 2011 року у задоволенні цього клопотання було відмовлено; 15 березня 2016 року вона зверталась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до КС «Центр фінансових послуг» про визнання договору поруки припиненим, разом з позовною заявою надавала до суду копію оскаржуваного рішення третейського суду.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 подав до Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 28 серпня 2018 року, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, вважає, що суд порушив норми процесуального права.
Надходження апеляційної скарги до суду
Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2019 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що Апеляційний суд міста Києва як суд першої інстанції двічі розглянув цю справу, ухваливши різні за змістом судові рішення, а саме: ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 23 липня 2018 року було закрито апеляційне провадження; ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 28 серпня 2018 року у іншому складі суду заяву про скасування рішення третейського суду повернуто. Також представник ОСОБА_5 посилається на неналежне повідомлення про розгляд справи судом, зазначає, що він та ОСОБА_4 не отримували судові повістки про час та місце судового засідання, призначеного на 28 серпня 2018 року. На думку представника ОСОБА_5, постановлення ухвали Постійно діючого третейського суду при ВГО «Право та обов'язок» від 14 жовтня 2011 року про відмову у задоволення клопотання про припинення третейського розгляду не свідчить про обізнаність заявника про наявність справи на розгляді третейського суду; крім того, при розгляді цієї справи обставини, встановлені рішенням третейського суду не мають преюдиційного значення; справа не містить доказів направлення заявнику копії оспорюваного рішення третейського суду, інших процесуальних документів про розгляд справи у третейському суді; суд дійшов висновку про те, що заявнику було відомо про наявність справи у третейському суді лише з пояснень представника кредитної спілки, який не допитувався як свідок, тому ці пояснення не є доказом у розумінні статті 76 ЦПК України, клопотання про припинення третейського розгляду суд не досліджував. Також зазначає, що початок перебігу строку для подання до суду заяви про скасування рішення третейського суду визначається днем, коли ОСОБА_4 довідалася про прийняття оскаржуваного рішення третейського суду, а не тоді, коли про прийняття цього рішення стало відомо особі, яка представляла її інтереси; справа не містить доказів отримання заявником копії рішення Постійно діючого третейського суду при ВГО «Право та обов'язок» від 14 жовтня 2011 року; про обізнаність заявника щодо існування оспорюваного рішення третейського суду не може свідчити розгляд судом іншої цивільної справи за позовом ОСОБА_4 про припинення поруки.
Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу
КС «Центр фінансових послуг» просить апеляційну скаргу ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 28 серпня 2018 року - без змін.
Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що заявник пропустила строк звернення до суду з заявою про скасування рішення третейського суду; подання у третейському суді клопотання про закриття третейського розгляду свідчить про обізнаність ОСОБА_4 про розгляд справи у третейському суді; копія рішення Постійно діючого третейського суду при ВГО «Право та обов'язок» від 14 жовтня 2011 року завірена ОСОБА_9, який з 27 листопада 2014 року не є головою цього третейського суду, тому вважає, що ОСОБА_4 отримала вказане рішення до 27 листопада 2014 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Суд встановив, що рішенням Постійно діючого третейського суду при ВГО «Право та обов'язок» від 14 жовтня 2011 року у справі № 314/11 стягнуто солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_4 на користь КС «Центр фінансових послуг» суму несплачених вчасно процентів за період з 08 жовтня 2009 року до 12 вересня 2011 року у сумі 19 572,90 грн, суму понесених витрат на правову допомогу в розмірі 7 200,00 грн, суму сплаченого третейського збору в розмірі 500,00 грн, суму нарахованої пені за період 08 жовтня 2009 року до 12 вересня 2011 року в розмірі 21 947,77 грн, разом - 49 220,67 грн.
Під час розгляду справи ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 подав до суду заяву про поновлення строку для подання заяви про скасування рішення третейського суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду як суду апеляційної інстанції
Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 2 Закону України «Про третейські суди» сторонами третейського розгляду є позивач та відповідач. Позивачами є фізичні та юридичні особи, що пред'явили позов про захист своїх порушених чи оспорюваних прав або охоронюваних законом інтересів. Відповідачами є фізичні та юридичні особи, яким пред'явлено позовні вимоги.
Згідно зі частиною п'ятою статті 42 ЦПК України у справах про оскарження рішення третейського суду, оспорювання рішення міжнародного комерційного арбітражу та про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу учасниками справи є учасники (сторони) третейського розгляду, особи, які не брали участі у третейському розгляді, якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, а також сторони арбітражного розгляду.
Відповідно до частин першої та другої с