Постанова
Іменем України
22 березня 2019 року
м. Київ
справа № 522/15077/16-ц
провадження № 61-47122св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
СімоненкоВ. М. (суддя-доповідач), Лесько А. О., Мартєва С.Ю.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_4,
відповідач: ОСОБА_5,
треті особи: Генеральна прокуратура України, ОСОБА_6,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 березня 2018 року в складі головуючого судді Ільченко Н.А. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 6 вересня 2018 року у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Кононенко Н. А., Сегеди С. М. та Цюри Т. В.
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року ОСОБА_4 звернулася з позовом про визнання в порядку спадкування за заповітом ОСОБА_11, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, права власності на вилучені 28 листопада 2011 року в банківській скриньці НОМЕР_1 філії Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Південний» (далі - ПАТ АБ «Південний») грошові кошти в сумі 2 млн 437 тис. 500 дол. США, які на теперішній час знаходяться на депозитному рахунку Генеральної прокуратури України згідно з квитанцією до прибуткового касового ордеру № 58 від 5 грудня 2012 року.
В обґрунтування своїх вимог зазначили, що 12 вересня 2011 року ОСОБА_11 відчужив квартиру АДРЕСА_1 за 24 млн грн., що на дату укладення нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири еквівалентно, згідно з курсом НБУ, 3 млн дол. США. Оскільки на час укладання згаданого договору купівлі-продажу ОСОБА_11 обіймав посаду директора Державного центру зайнятості України та відносно нього було порушено кримінальну справу, тому гроші, які він отримав від продажу вищевказаної квартири, він поклав у банківську скриньку НОМЕР_1 ПАТ АБ «Південний», яку оформив на ОСОБА_5, яка є донькою його дружини ОСОБА_6 від попереднього шлюбу; 28 листопада 2011 року в рамках порушеної кримінальної справи відносно ОСОБА_11 та інших, під час обшуку банківської скриньки НОМЕР_1 в ПАТ АБ «Південний», були вилучені грошові кошти в сумі 2 млн 437 тис. 500 дол. США. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_11 помер, у зв'язку з чим постановою Печерського районного суду м. Києва від 31 березня 2016 року кримінальну справу № 1-кп-5/12 відносно ОСОБА_11 закрито. ОСОБА_11 залишив нотаріально посвідчений заповіт від 28 травня 2014 року на користь своєї доньки - позивача ОСОБА_4 Позивачка зазначила, що звернулася до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Запольської О. В. із заявою про прийняття спадщини, проте відсутність доказів про права ОСОБА_11 на вилучені з банківської скриньки грошові кошти унеможливлює оформлення спадкових прав у позасудовому порядку. Посилаючись на положення статті 55 Конституції України, статей 15, 1223 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) ОСОБА_4 просила задовольнити її позовні вимоги.
Короткий огляд розгляду справи судом першої інстанції
Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 вересня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_4 було задоволено у повному обсязі.
Задовольняючи позовні вимоги суд виходив з відсутності доказів права ОСОБА_11 на вилучені з банківський скриньки кошти, що унеможливлює оформлення спадкових прав на них у позасудовому порядку, а відповідно до статті 55 Конституції України, статті 15 ЦК України, позивачка має право на захист судом своїх невизнаних прав щодо спадщини за заповітом, що відкрилася після смерті її батька ОСОБА_11 При цьому суд встановив, що вилучені з банківський скриньки НОМЕР_1 філії ПАТ АБ «Південний» м. Києва кошти в сумі 2 млн 437 тис. 500 доларів США належать ОСОБА_11, які він отримав від продажу квартири АДРЕСА_1; єдиною спадкоємицею після смерті ОСОБА_11 є позивачка ОСОБА_4, яка набула право власності в порядку спадкування за заповітом на зазначені кошти, що згідно із квитанцією до прибуткового касового ордеру № 58 від 05 грудня 2012 року були прийняті для зберігання на депозитний рахунок Генеральної прокуратури України.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19 січня 2017 року задоволено заяву ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 вересня 2016 року, рішення скасовано з посиланням на положення частини першої статті 224 та пункту 2 частини третьої статті 231 ЦПК України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 06 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Одеської області від 6 вересня 2018 року, в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заповітом ОСОБА_11 охоплюється усе спадкове майно, але у цьому заповіті спадкодавець не зазначив, що йому належать грошові кошти в сумі 2 млн 437 тис. 500 дол. США, які було вилучено з депозитного сейфу НОМЕР_1 ПАТ АБ «Південний». ОСОБА_11 за життя не зробив відповідного розпорядження на випадок своєї смерті щодо вказаних коштів, а представник відповідача ОСОБА_5 категорично заперечував проти доводів позивача стосовно того, що померлий ОСОБА_11 поклав грошові кошти, які отримав від продажу квартири у банківську скриньку, яку оформив на ОСОБА_5 Суд дійшов висновку, що позивачка не надала суду належних доказів на підтвердження цих своїх доводів.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 6 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 06 березня 2018 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову ОСОБА_4, посилаючись на відсутність підстав вважати, що вказані кошти належали саме ОСОБА_11, а не іншим особам, притягнутим до кримінальної відповідальності у зазначеному кримінальному провадженню, позивачка не довела в суді свої позовні вимоги, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При цьому, апеляційний суд зазначив, що оскільки вказані кошти визнано речовим доказом у кримінальному провадженні та на них накладено арешт в порядку, передбаченому КПК України, питання щодо їх належності повинен вирішувати суд в порядку кримінального судочинства. За таких обставин суд цивільної юрисдикції позбавлений можливості розглядати грошові кошти, які визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, як об'єкт спадкового майна та вирішувати подальшу долю арештованого майна.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_4 посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2018 року, поновлено ОСОБА_4 строк на касаційне оскарження, відкрито провадження у справі та витребувано справу № 522/15077/16-ц з Приморського районного суду м. Одеси.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У січні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не всі докази дослідили, не надали їм належної оцінки та не встановили взаємний зв'язок доказів, а неналежна оцінка доказів по справі є фактичною відмовою у судовому захисті спадкових прав позивача, що згідно вимог пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України є підставою для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Посилаючись на положення статті 1223 ЦК України, пункту 12 статті 100 КПК України та частину другу статті 412 ЦПК України скаржниця зазначила про помилковість тверджень апеляційного суду щодо необхідності встановлювати належність коштів у кримінальному провадженні, оскільки вирішити питання про спадкове право, зокрема на вилучені грошові кошти та їх повернення, можливо лише після встановлення їх належності у прядку цивільного судочинства. При цьому скаржниця зазначила, що спірні грошові кошти є тимчасово вилученим майном, яке підлягає поверненню, а також відсутні підстави вважати їх речовими доказами, арешт на них у встановленому законом порядку не накладався.
Короткий зміст відзивів на касаційну скаргу
12 грудня 2018 року до суду надійшов відзив Генеральної прокуратури України, у якому третя особа зазначає про дотримання судами першої та апеляційної інстанції вимог чинного законодавства під час розгляду справи та ухвалення оскаржуваних рішень. Генеральна прокуратура України вважає, що дослідивши обставин справи та подані докази, суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили фактичні обставини справи, не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень та дійшли обґрунтованих висновків про безпідставність позовних вимог. Зазначаючи, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, Генеральна прокуратура України просила залишити касаційну скаргу ОСОБА_4 без задоволення, а ухвалені в справі рішення - без змін.
22 грудня 2018 року до суду надійшов відзив ОСОБА_5 та ОСОБА_6, у якому останні просять відмовити ОСОБА_4 у задоволенні касаційної скарги та залишити ухвалені в справі рішення без змін, оскільки позивачкою не було надано належних і допустимих доказів у підтвердження належності спірних коштів саме ОСОБА_11, та що вона має відношення до цих коштів. При цьому зазначили, що банківська скринька НОМЕР_1 ПАТ АБ «Південний», з якої вилучено грошові кошти в сумі 2 млн 437 тис. 500 дол. США, оформлена безпосередньо відповідачкою ОСОБА_5 на себе. Остання самостійно зверталась з відповідною заявою про повернення їй вказаних грошових коштів в рамках кримінального провадження № 1-кп-5/12, з приводу чого 22 вересня 2016 року Печерським районним судом м. Києва було прийнято відповідну ухвалу, яка оскаржена до апеляційного суду м. Києва. При цьому ОСОБА_5 та ОСОБА_6 просять поновити строк на подання відзиву на касаційну скаргу, оскільки вони не отримали копію касаційної скарги з додатками, про відкриття провадження судом касаційної інстанції дізнались 10 грудня 2018 року з Єдиного державного реєстру судових рішень України.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Під час розгляду справи суди встановили, що 1 вересня 2011 року ОСОБА_5 (наймач) уклала з ПАТ АБ «Південний» договір № 402, згідно з яким отримала в тимчасове користування за плату терміном з 1 вересня 2011 року до 31 серпня 2012 року індивідуальний депозитний сейф НОМЕР_2 ключ(і) НОМЕР_1 (шт.) для зберігання наймачем грошових коштів та цінностей.
1 вересня 2011 року ОСОБА_5 видала посвідчену приватним нотаріусом довіреність, якою доручила ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_11 та ОСОБА_6 користуватися індивідуальним депозитним сейфом НОМЕР_1 в ПАТ АБ «Південний».
12 вересня 2011 року ОСОБА_11 продав ОСОБА_16 квартиру АДРЕСА_1 за 24 млн грн., що на дату укладення нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири еквівалентно, згідно з курсом НБУ, 3 млн дол. США.
Генеральною прокуратурою України здійснювалося досудове розслідування у кримінальній справі № 49-3337 за обвинуваченням колишнього директора Державного центру зайнятості України ОСОБА_11 за частиною третьою статті 368, частиною 4 статті 368 КК України та підлеглих йому працівників, а саме: ОСОБА_17 за частиною четвертою статті 368 КК України, ОСОБА_18 за частиною третьою статті 368 КК України, ОСОБА_15 та ОСОБА_14 за частиною п'ятою статті 27, частиною третьою статті 368, частиною п'ятою статті 27, частиною четвертою статті 368 КК України.
З метою забезпечення вироку в частині конфіскації майна та можливого в майбутньому цивільного позову, 25 листопада 2011 року у згаданій кримінальній справі накладено арешт на усе належне ОСОБА_11 майно.
Під час обшуку, проведеного Генеральною прокуратурою України 28 листопада 2011 року в рамках розслідування вищевказаної кримінальної справи, з депозитного сейфу НОМЕР_1 у приміщенні депозитарію ПАТ АБ «Південний» за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 74, вилучено грошові кошти в сумі 2 млн 437 тис. 500 дол. США, які передано на відповідальне зберігання на депозитний рахунок Генераль