Постанова
Іменем України
18 березня 2019 року
м. Київ
справа № 2-3829/2004
провадження № 61-28284св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 грудня 2004 року у складі судді Лозун О Ю. та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 21 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Ващенко Л. Г., Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У вересні 2004 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що 16 жовтня 1999 року знаходилася з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, в якому у них народилося троє дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3. Відповідач ухиляється від обов'язку утримувати дітей та не надає матеріальної допомоги.
Враховуючи наведене, позивач просила стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання дітей у розмірі 50 % заробітної плати відповідача до досягнення дітьми повноліття.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 грудня 2004 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, доньки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 і доньки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 по 1\2 частині з усіх видів заробітку до повноліття доньки ОСОБА_6, після чого по 1\3 частині з усіх видів заробітку до повноліття доньки ОСОБА_7, після чого по 1\4 частині з усіх видів заробітку до повноліття доньки ОСОБА_8. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що сторони перебували у шлюбі, в період шлюбу у них народилось троє дітей у 2000, 2001 та 2003 роках, відповідач є батьком дітей і повинен надавати матеріальну допомогу на утримання дітей у розмірі 1\2 частини на трьох дітей з усіх видів свого заробітку до повноліття старшої дитини, а у подальшому зі зменшенням до 1\3 та до 1\4 частин.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 21 вересня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що доводи апеляційної скарги не містять підстав для скасування правильного по суті судового рішення.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У жовтні 2017 року ОСОБА_5 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 грудня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 21 вересня 2017 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
У касаційній скарзі заявник вказує на те, що у порушення вимог статей 10, 11, 74-76, 169 ЦПК України 2004 року його жодного разу не було повідомлено про розгляд справи, справу розглянуто у його відсутність, чим порушено принцип змагальності та диспозитивності цивільного процесу.
Крім того, при визначенні розміру аліментів судами не встановлено жодної обставини, передбаченої статтею 182 СК України, а саме, що його місячний дохід становить не більше 7 000,00 грн, на його утриманні знаходяться двоє неповнолітніх дітей та непрацююча дружина, яка здійснює догляд за дітьми.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано справу та надано строк для подання заперечень на неї.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон від 03 жовтня 2017 року), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену цивільну справу передано Верховному Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ріше